© Не знаю як в інших краях а у нашому селі, за переказами мого дідуся, до приходу " сувітів", до Землі ставилися як до живої істоти.
Коли працюючи на городі, користувались лопатами і вилами, в перервах між користуванням ними, ні в якому разі не втикали їх у грунт, щоб поставити у вертикальне положення. Знаряддя обов'язково клали на землю і казали :" Землю можна копати, розпушувати, дбати про неї, а бездумно втикати в неї знаряддя - не можна, щоб не завдавати їй болю. Якщо будеш тикати Землю без потреби, то будь-які ранки на тілі, навіть маленькі, будуть дуже болючими і довго не гоятимуться".
Також дуже дбайливо ставилися до вигонів та лук, на яких росла трава. Ходили і їздили тільки протоптаними дорогами і стежками. Якщо хтось їхав або ішов навмання, ігноруючи дороги і стежки, то його і відлупцювати за те могли зі сповами : " Ти що, дороги не бачиш ? Чи тобі повилазило ? "
Худобу на випас ганяли на відведені для того ділянки і гнали її також не навпростець а стежками.
Заборонялося також палити траву, щоб не обпалювати верхній родючий шар грунту і корневища багаторічних трав, атакож не спалювати насіння трави. Траву лише косили косами, або жали серпами.©
(13. Про Україну. Д - Е.)
https://olga-den-f.dreamwidth.org/9022.html