Про сорочку навиворіт та іншу "сільську" магію.
*
Сучасні мистецтвознавці грішать, коли пояснюють всі ці речі заматеріалізовано, прагматично, емпірично: «Чого вишивали? Щоб прикрасити себе».
Якщо подивитися вглиб історії, вишивка дуже цінувалася. Вона цінувалася, тому що ниточки треба було напрясти дуже тонко, потім відбувався дуже довгий процес вибілювання, фарбування. Якщо ж вишивали привізним шовком, його ще треба було пофарбувати в червоний колір, і це були особливо дорогі нитки для вишивання.
У кінці ХІХ - на початку ХХ століття з’явилися фабричні нитки для вишивання в достатній кількості, фарбовані вже не вручну, не природними барвниками, а аніліновими. І от вже почали зашивати рукави вздовж і впоперек: як попало, що завгодно, головне - кольоровим. А давніші зразки лаконічні! Що тоді було важливо? Обшити всі краї, шийний викот, пазушний розріз, поділ, манжети, щоб нічого лихого, поганого, не проникло і не зашкодило тілу. В жодному разі ніяких дірок! Якщо зношувався одяг, ставили латку. Бідні були люди, не могли справити нового, навіть у літературі бувають такі описи персонажів, що «бідний, свитина - латка на латці», але не в дірах! Тобто сучасна лиха мода інспірує, навіює молоді смітярський стиль, trash style, коли виробляється протест проти матеріального.
Якщо є дірка на одязі, то енергетично це воронка, через яку витікає енергія, тобто це завдає шкоди організму людини. Якщо десь щось порвалось, тут же треба його зашити, навіть латку нашити, але ні в якому разі не ходити з діркою.
Жінка має захищати себе - носити довге вбрання, до кісточок, бо в нижній частині тіла вона вразлива. Фартушки, пояси, подоли - все це вишивалося з сакральними знаками для того, щоб тримати в певному жорсткому енергетичному каркасі енергетику жінки, щоб енергія утримувалася в сакральному центрі лона. Тоді буде нормально виношуватися дитина.
Мені подобається, що зараз відроджується жіночний стиль, коли дівчата ходять у довгих спідницях, у довгих сукнях. Вже стільки разів говорилося, що в країнах, де є цей довгий силует вбрання, жінки повноцінно реалізовують свою жіночу природу, народжують дітей. Це арабські країни, країни Сходу, Індія.
Сучасні жінки зараз носять штани, але з точки зору енергетики це не є добрим. Багато жінок мають проблеми і хвороби і не розуміють, що якби вони вдягнули спідницю, багато проблем би зникло. Спідниця має форму дзвону, вона збирає енергетику, а якщо жінка в штанях, цього не відбувається.
Коли сорочка вивернута навиворіт, то вважалося, що таку людину ніхто не зможе зурочити. Але не обов’язково носити вбрання навиворіт, і тут характерною та показовою є подільська вишивка низзю - низь вишивається з вивороту, а носиться на лице. Тобто виходить, що навиворіт. Я вважаю, що це дуже давні знання енергетики, які передалися нам із дуже давніх часів. У цьому плані воно ще не досліджено, тому що це треба робити з певним кворумом науковців-дослідників, біоенергетиків, застосувати всі сучасні методи. А так - це моє припущення, гіпотеза, що подільська низь, вишитий нею одяг надзвичайно енергетичний, а люди з цих місць надзвичайно пасіонарні - це Вінниччина, Хмельниччина, Тернопільщина і далі вже Буковина, Гуцульщина… Тобто весь ареал, який ми знаємо як ареал Трипілля. Ми знаємо, що трипільські орнаменти надзвичайно потужні енергетично, і багато чого з тих орнаментів, тобто всі ті меандри, безконечники, спіралі, свастики - це форми, які мають тяглість із прадавніх культур. І вони дійшли до нас в подільській вишивці дуже яскраво.
Юрій Мельнічук *
Сучасні мистецтвознавці грішать, коли пояснюють всі ці речі заматеріалізовано, прагматично, емпірично: «Чого вишивали? Щоб прикрасити себе».
Якщо подивитися вглиб історії, вишивка дуже цінувалася. Вона цінувалася, тому що ниточки треба було напрясти дуже тонко, потім відбувався дуже довгий процес вибілювання, фарбування. Якщо ж вишивали привізним шовком, його ще треба було пофарбувати в червоний колір, і це були особливо дорогі нитки для вишивання.
У кінці ХІХ - на початку ХХ століття з’явилися фабричні нитки для вишивання в достатній кількості, фарбовані вже не вручну, не природними барвниками, а аніліновими. І от вже почали зашивати рукави вздовж і впоперек: як попало, що завгодно, головне - кольоровим. А давніші зразки лаконічні! Що тоді було важливо? Обшити всі краї, шийний викот, пазушний розріз, поділ, манжети, щоб нічого лихого, поганого, не проникло і не зашкодило тілу. В жодному разі ніяких дірок! Якщо зношувався одяг, ставили латку. Бідні були люди, не могли справити нового, навіть у літературі бувають такі описи персонажів, що «бідний, свитина - латка на латці», але не в дірах! Тобто сучасна лиха мода інспірує, навіює молоді смітярський стиль, trash style, коли виробляється протест проти матеріального.
Якщо є дірка на одязі, то енергетично це воронка, через яку витікає енергія, тобто це завдає шкоди організму людини. Якщо десь щось порвалось, тут же треба його зашити, навіть латку нашити, але ні в якому разі не ходити з діркою.
Жінка має захищати себе - носити довге вбрання, до кісточок, бо в нижній частині тіла вона вразлива. Фартушки, пояси, подоли - все це вишивалося з сакральними знаками для того, щоб тримати в певному жорсткому енергетичному каркасі енергетику жінки, щоб енергія утримувалася в сакральному центрі лона. Тоді буде нормально виношуватися дитина.
Мені подобається, що зараз відроджується жіночний стиль, коли дівчата ходять у довгих спідницях, у довгих сукнях. Вже стільки разів говорилося, що в країнах, де є цей довгий силует вбрання, жінки повноцінно реалізовують свою жіночу природу, народжують дітей. Це арабські країни, країни Сходу, Індія.
Сучасні жінки зараз носять штани, але з точки зору енергетики це не є добрим. Багато жінок мають проблеми і хвороби і не розуміють, що якби вони вдягнули спідницю, багато проблем би зникло. Спідниця має форму дзвону, вона збирає енергетику, а якщо жінка в штанях, цього не відбувається.
Коли сорочка вивернута навиворіт, то вважалося, що таку людину ніхто не зможе зурочити. Але не обов’язково носити вбрання навиворіт, і тут характерною та показовою є подільська вишивка низзю - низь вишивається з вивороту, а носиться на лице. Тобто виходить, що навиворіт. Я вважаю, що це дуже давні знання енергетики, які передалися нам із дуже давніх часів. У цьому плані воно ще не досліджено, тому що це треба робити з певним кворумом науковців-дослідників, біоенергетиків, застосувати всі сучасні методи. А так - це моє припущення, гіпотеза, що подільська низь, вишитий нею одяг надзвичайно енергетичний, а люди з цих місць надзвичайно пасіонарні - це Вінниччина, Хмельниччина, Тернопільщина і далі вже Буковина, Гуцульщина… Тобто весь ареал, який ми знаємо як ареал Трипілля. Ми знаємо, що трипільські орнаменти надзвичайно потужні енергетично, і багато чого з тих орнаментів, тобто всі ті меандри, безконечники, спіралі, свастики - це форми, які мають тяглість із прадавніх культур. І вони дійшли до нас в подільській вишивці дуже яскраво.
Юрій Мельнічук *