Птахо, лети!

[olga1982a]

* * *
Птица, лети, бросай на землю перо,
сильными крыльями небо меси, как глину.
Сверху падали бомбы. А люди пели в метро
"Червону калину".

Пели - спина к спине, плечо к плечу.
Свет электрический тек по лицам, как масло.
Ветер над городом пытался задуть свечу.
А свеча не гасла.

Город стоял, город держал удар
всеми мостами, всеми семью холмами,
смехом и матом, звоном разбитых фар,
песнями и псалмами.

Время пыталось намертво сжать в кольцо
хрупкий осенниий воздух на шее шаткой.
Город глядел смерти летящей в лицо
детской площадкой.

Смерть, опираясь на костыли,
пылью ползла из воронок, трещин, ущелий.
Слышался сквозь выдох и вдох земли
тоненький скрип качелей.

Птица, лети, собирай в небесах серебро -
эти пути исповеданы, исповедимы.
Падали бомбы. Люди пели в метро.
И были непобедимы.

11.10.2022

Upd. Зробив переклад українською:

Птахо, лети, кидай на землю перо,
сильними крилами небо міси, як глину.
Зверху падали бомби. А люди співали в метро
"Червону калину".

Співали - спина до спини, плече до плеча.
Світло олійно текло, по обличчях гасало.
Вітер над містом свічу задував. Свіча
не згасала.

Місто стояло, місто тримало вдар
всіма мостами, пагорбами, домами,
сміхом і матом, дзвоном розбитих фар,
піснями й псалмами.

Час намагався стиснути в мертве кільце
крихке осіннє повітря, ламав завіти.
Місто дивилося смерті в лице
майданчиком, де грали діти.

Смерть з кривавою міткою на чолі
лізла на милицях з тріщини, вирви, щілі.
Чулися крізь видих і вдих землі
гойдалок скрипи безсилі.

Птахо, лети, срібло сип у Дніпро,
сип на шляхи, що сповідані на закланні.
Падали бомби. Люди співали в метро.
І були нездоланні.

© Михаил Юдовский