Заява про вступ третьою особою у справу № 752/14352/21 НПП "Голосіївський"
До Голосіївського районного суду міста Києва
Справа № 752/14352/21
Суддя Колдіна О. О.
Заявник:
Адреса:,
тел. .
ЗАЯВА
Про вступ у справу в якості третьої особи без самостійних вимог, на стороні позивача у справу № 752/14352/21
Ухвалою судді Голосіївського районного суду міста Києва Колдіної О. О. від 10.06.2021 року відкрито провадження у справі № 752/14352/21 за позовом Кузьменка Павла Михайловича до Київської міської ради і Національного природного парку «Голосіївський» про скасування рішень про державну реєстрацію земельної ділянки - як об’єкта комунальної власності, який надано в постійне користування НПП «Голосіївський». Ділянка площею 723,6941 га з кадастровим № 8000000000:79:304:0007.
Ст. 20 Закону України «Про природньо-заповідний фонд» встановлено, що:
Національні природні парки є природоохоронними, рекреаційними, культурно-освітніми, науково-дослідними установами загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів та об'єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність.
До складу НПП «Голосіївський» передано особливо цінні, історичні природні території, в тому числі ділянки реліктових лісів. Території на яких ростуть червонокнижні рослини і живе різноманітний тваринний світ. Крім того - це легені Києва.
Але це для нас киян, Національний природний парк «Голосіївський» - це національне природне надбання і перлина київської природи, але для декого - це лише колосальний шмат землі 723 гектари і у когось аж слюні течуть - так хочеться роздерибанити цю землю.
Вже було кілька спроб через суди позбавити НПП «Голосіївський» його землі. Тоді якось не прокатіло. Але, слюні то продовжують текти!
Тому, ще в минулому році почався новий «заход». Правда через війну справа трохи затяглась.
Цей новий позов обумовлений тим, що позивач є членом якогось садівничого кооперативу «Гайок МІ» члени якого без жодних дозвільних документів набудували там дач, а потім з допомогою чорного нотаріуса - зареєстрували ці самобуди у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Те, що цей «садівничий кооператив» там знаходиться незаконно, підтверджується листом Департаменту земельних ресурсів, з якого слідує, що ніхто цьому кооперативу землю там не відводив (Додаток 1).
Цікавою є і реєстрація «будиночка», як слідує з витягу з державного реєстру нерухомого майна (Додаток 2) вона здійснена на підставі:
- якогось технічного пачпорту БТІ 2017 року (який сам по собі не є правовстановлюючим документом)
- і якогось повідомлення серія та номер 6-К-1180 виданого начебто Голосіївською РДА начебто ще в 2010 році.
А що це за звєрь нєвєдомий? Це що за правовстановлюючий докумєнт такий - «повідомлення РДА»??
Первинне право власності могло виникнути або шляхом приватизації (тоді правовстановлюючими документами мали бути документи на приватизацію), або шляхом будівництва нового об’єкту але тоді мають бути документи на землю і акт введення в експлуатацію. А цих документів нема.
Тому скоріш за все це якісь липові «повідомлення» і липова реєстрація через «чорного нотаріуса».
І все це зроблено з метою протиправного заволодіння земельною ділянкою комунальної власності НПП «Голосіївський».
Ні, я ще розумію, якби позивач вимагав часткового скасування - в частині земельної ділянки, на якій знаходиться його будинок.
Але він хоче забрати у НПП «Голосіївський» ВСЮ землю, що скоріш за все означає, що цього «позивача» хтось просто використовує, щоб позбавити НПП «Голосіївський» всієї землі - швидко значну частину її роздерибанити, а потім знову відвести Нацпарку землю - але у значно зменшеному розмірі.
В результаті, якщо суд задовільнить позов - то Національний парк «Голосіївський» просто зникне - бо який парк без землі? А його землю повністю чи принаймні частково роздерибанять, а природнє середовище цих територій буде знищене. Таким чином, рішення у цій справі має колосальне суспільне значення.
Згідно ст. 38 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлено, що «Законодавством України громадянам гарантується право загального використання природних ресурсів для задоволення життєво необхідних потреб (естетичних, оздоровчих, рекреаційних, матеріальних тощо) безоплатно, без закріплення цих ресурсів за окремими особами і надання відповідних дозволів, за винятком обмежень, передбачених законодавством».
Проте, у разі, якщо суд прийме рішення про задоволення позову, я як киянин, втрачу можливість використовувати дану територію для задоволення моїх життєво необхідних потреб (естетичних, оздоровчих, рекреаційних). Що обмежить мої права на використання цього природного ресурсу, поставить його існування під загрозу і принесе мені глибокі моральні страждання. Тому вважаю, що є всі підстави для мого залучення у дану справу.
Наявність таких прав і права на їх судовий захист підтверджено і позицією Верховного суду.
2) Верховний суд у складі касаційного господарського суду, своєю Постановою від 06 липня 2018 року скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та направляючи справу на новий розгляд у справі № 922/2513/17 за позовом громадської організації "Грінда Інтернешнл" до Національного природного парку "Гомільшанські ліси" в інтересах держави, у у п.п.22-23 вказав:
22. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного суду погоджується з правильністю висновків апеляційного суду про те, що громадський контроль в сфері природоохоронного законодавства може здійснюватися громадськими організаціями, якщо такі позови подані на захист статутних цілей або суспільного інтересу та зазначає про обґрунтоване посилання в даному випадку на практику ЄСПЛ у справі «Національна група інформації та протидії заводу «Мелокс» - Група «Ні заводу «Мелокс» та змішаному оксидному паливу» проти Франції» від 28.03.2006, в якій спростовуючи доводи уряду про відсутність порушення «цивільних прав» громадської організації, ЄСПЛ зазначив, що реальності сьогоднішнього суспільства, в якому громадські асоціації відіграють важливу роль, особливо захищаючи деякі справи в державних органах або в національних судах, зокрема в області охорони навколишнього середовища, дозволяють дійти висновку про те, що громадські організації можуть діяти в судах на захист суспільних інтересів, а обмежувальне тлумачення пункту 1 статті 6 Конвенції не відповідатиме цілям та меті даного положення про забезпечення права на справедливий суд у демократичному суспільстві.
Отже, громадські організації мають право звернення до господарського суду з позовами про усунення порушень природоохоронного законодавства, в тому числі шляхом стягнення шкоди, якщо такі позови подані на захист статутних цілей організації або на захист суспільного інтересу - прав громадян на безпечне для життя і здоров’я довкілля (стаття 50 Конституції України), якому кореспондує обов’язок держави щодо забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України (стаття 16 Конституції України), такі громадські організації можуть діяти в інтересах держави для забезпечення такого суспільного інтересу, поряд з іншими державними природоохоронними органами, уповноваженими на цю діяльність законом.
23. Верховний Суд не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що позов не може бути поданий Громадською організацією «Грінда Інтернешнл» в інтересах держави, оскільки в даному випадку інтереси держави в отриманні до державного бюджету відшкодування за незаконну вирубку лісу співпали з «суспільним інтересом» про право громадян проживати в екологічно безпечному середовищі, яке вимагає виконання конкретних приписів законодавства щодо охорони природних національних парків і суспільство має право захищати свої інтереси через діяльність громадських організацій, що визначено законодавцем згідно з пунктом «ж» частини 1 статті 21 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища».
ВЕЛИКА ПАЛАТА:
Так, у своїй постанові від 11 грудня 2018 року (пункти 18-27) Велика Палата Верховного суду у справі № 910/8122/17 роз’яснила, що:
18. Відповідно до статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Екологічні інтереси населення можуть підлягати судовому захисту на підставі частини сьомої статті 41 Конституції України, відповідно до якої використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі, а також приписів статті 66 Основного Закону, відповідно до якої ніхто не повинен заподіювати шкоду довкіллю.
19. Міжнародним документом, який закріпив зобов'язання держав у сфері доступу до правосуддя в екологічних справах, стала Орхуська конвенція.
20. Орхуську конвенцію ратифіковано Законом України № 832-ХІУ від 06 липня 1999 року, тому її положення відповідно до статті 9 Конституції України є нормами прямої дії, а положення національного законодавства про процедури і механізми судового захисту порушених екологічних прав та інтересів можуть їх конкретизувати.
21. Для забезпечення належної реалізації, зокрема, зокрема, екологічних прав Орхуська конвенція передбачає у статті 9 право і гарантії доступу до судового й адміністративного оскарження рішень, дій чи бездіяльності, що вчинені з порушенням права на доступ до інформації чи права на участь у процесі прийняття рішень з питань, що стосуються довкілля.
22. Пунктом 3 статті 9 Орхуської конвенції на її Договірні Сторони покладається зобов'язання, зокрема, забезпечувати доступ громадськості до процедур оскарження дій та бездіяльності державних органів і приватних осіб, що порушують вимоги національного екологічного законодавства.
23. При цьому відповідно до Орхуської конвенції представники громадськості мають право оспорювати порушення національного законодавства у сфері довкілля незалежно від того, належать такі порушення до прав на інформацію і на участь громадськості при прийнятті рішень, гарантованих Орхуською конвенцією, чи ні (згідно з Керівництвом із провадження Орхуської конвенції (ООН, 2000 рік), далі - Керівництво). Орхуська конвенція забезпечує доступ до правосуддя як на підставі власних положень, так і в порядку забезпечення дотримання національного природоохоронного законодавства.
24. Приписи нормативно-правових актів усіх рівнів щодо принципів, правил, вимог, обов'язків різноманітних суб'єктів, що стосуються утримання диких тварин, на усіх правових титулах (в усіх формах власності чи користування), в неволі чи в напіввільних умовах, є «національним законодавством, що стосується навколишнього середовища» у розумінні пункту 3 статті 9 Орхуської конвенції. Порушення приписів цих нормативно-правових актів може бути предметом судового оскарження відповідно до статті 9 Орхуської конвенції.
25. Згідно із Законом України «Про благодійну діяльність та благодійні організації» сферами благодійної діяльності є, зокрема, екологія, охорона довкілля та захист тварин (стаття 3). Благодійній організації, до статутних цілей якої включено діяльність у сфері екології, охорони довкілля та захисту тварин, Орхуська конвенція надає право на доступ до правосуддя з питань довкілля у розумінні пункту 4 статті 9 цієї Конвенції.
26. Згідно із пунктами 2.1. та 2.3. статуту МБО «Екологія-Право-Людина» метою створення і діяльності організації є здійснення благодійної діяльності, яка полягає у наданні допомоги фізичним і юридичним особам у захисті їхніх екологічних прав та захисті довкілля в інтересах суспільства, а однією з форм такої діяльності, зокрема, є представництво інтересів організації, її членів та інтересів інших осіб у судах України у справах, пов'язаних з порушенням екологічних прав людини і громадянина або екологічного законодавства.
27. З урахуванням наведеного Велика Палата Верховного Суду вважає, що МБО «Екологія-Право-Людина» є природоохоронною організацією, яка відповідно до положень Орхуської конвенції та Законів України «Про охорону навколишнього природного середовища», «;Про громадські об'єднання», «;Про благодійну діяльність та благодійні організації»), а також відповідно до свого статуту, має право на представництво в суді екологічних інтересів суспільства та окремих його членів з метою захисту порушених екологічних прав людини та громадянина або з метою усунення порушень вимог екологічного законодавства.
В вищезазначених судових рішеннях суди послались на Орхуську конвенцію, яка ратифікована верховною Радою України, а тому є невід’ємною частиною національного законодавства нашої країни.
П.3, ст. 9 Орхуської конвенції визначено, що:
Крім процедур перегляду, передбачених вище пунктами 1 і 2, і без їх порушення, кожна зі Сторін забезпечує представникам громадськості, коли вони відповідають передбаченим законодавством критеріям, якщо такі є, доступ до адміністративних або судових процедур для оскарження дій або бездіяльності приватних осіб і громадських органів, які порушують положення національного законодавства, що стосується навколишнього середовища.
Чинне законодавство України не містить однозначного правового визначення - хто така громадськість? Відповідно до Словника української мови громадськість - це передова частина, передові кола суспільств.
Якщо все ж брати приклади нормативних визначень такого поняття то вони все ж є.
В п.1, ч.1, ст. 1 Закону України «Про стратегічну екологічну оцінку» зазначено, що:
1) громадськість - одна чи більше фізичних або юридичних осіб, їх об’єднання, організації або групи, зареєстровані на території, на яку поширюється дія документа стратегічного планування;
В п.3 «Порядку проведення громадських слухань щодо проектів містобудівної документації на місцевому рівні», який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2011 р. № 555, в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2022 р. № 1196, зазначено, що - «У зазначеному Порядку термін “громадськість” використовується в значенні, наведеному в Законі України “Про стратегічну екологічну оцінку”.
А в п.п. 1, п.3 цієї Постанови дано визначення поняття «Громадські інтереси»
1) громадські інтереси - потреби та прагнення громадськості, пов’язані із забезпеченням благополуччя, здоров’я, стабільності, безпеки та сталого розвитку, умов для належної реалізації та захисту прав, у тому числі прав власності, та інші потреби, що виникають у зв’язку із розробленням, затвердженням і реалізацією містобудівної документації під час планування та забудови територій;
Це прямо стосується нашого спору, так як мова йде практично про знищення Національного Природного парку, втрату ним територій і втрату цими територіями природоохоронного статусу.
В ст. 2 Орхуської конвенції, яка ратифікована Верховною радою України, а відтак є невідємною чатсиною національного законодавства, вказано, що:
4. "Громадськість" означає одну або більше фізичних чи юридичних осіб, їхнє об'єднання, організації або групи, які діють згідно з національним законодавством або практикою;
5. "Зацікавлена громадськість" означає громадськість, на яку справляє або може справити вплив процес прийняття рішень з питань, що стосуються навколишнього середовища, або яка має зацікавленість в цьому процесі; для цілей даного визначення недержавні організації, які сприяють охороні навколишнього середовища та відповідають вимогам національного законодавства, вважаються такими, що мають зацікавленість.
Відтак громадськістю можна визнавати як громадські об’єднання так і окремих суспільно активних громадян України, що приймають активну участь у суспільному життю країни чи окремих громад.
Таким чином, участь у судовому захисті моїх інтересів гарантована і як представнику громадськості, згідно Орхуської конвенції.
Як уже зазначалось вище, згідно ст. 38 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» громадянам України гарантоване і право - загального використання природних ресурсів для задоволення життєво необхідних потреб (естетичних, оздоровчих, рекреаційних, матеріальних тощо) безоплатно, без закріплення цих ресурсів за окремими особами і надання відповідних дозволів, за винятком обмежень, передбачених законодавством».
Як я уже зазначав вище, у разі, якщо суд прийме рішення про задоволення позову, Національний природний парк буде знищено, землі втратять природо-охоронний статус я як киянин, втрачу можливість використовувати дану територію для задоволення моїх життєво необхідних потреб (естетичних, оздоровчих, рекреаційних). Що обмежить мої права на використання цього природного ресурсу, поставить його існування під загрозу і принесе мені глибокі моральні страждання. Тому вважаю, що є всі підстави для мого залучення у дану справу.
Таким чином, рішення у даній справі безпосередньо і прямо вплине на мої законні права і інтереси, як фізичної особи, громадянина, що реалізує ці природньо-екологічні, оздоровчі і естетичні потреби так і як на представника громадськості, яка зацікавлена у збереженні заказника.
Хочу звернути увагу ще на одну важливу підставу для мого залучення.
Власником спірної земельної ділянки є не Київрада - а Територіальна громада міста Києва, відтак це спір не про інтереси Київради (як певної юридичної особи) - а саме про інтереси Територіальної громади, тобто суспільні, а не суто приватні.
Київська міська рада виступає у цій справі виключно - як представник громади. Хотів би звернути увагу на те, що за загальними правилами представництва, наявність у особи (наприклад у мене) представника, не позбавляє особу, самостійно представляти свої інтереси у справі.
Тому, враховуючи, що ця справа стосується і безпосередньо моїх особистих інтересів і, як також уже зазначалось - має гігантське суспільне значення для громади Києва, вважаю, що є всі підстави для мого залучення у цю справу в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів.
Звичайно, суд може зауважити, що таке право має кожен киянин. Так, але залучення третьою особою - це право, а не обов’язок. Я таким правом скористався, інші ні - і це також їх право (тих хто не скористався).
Враховуючи, що рішення у цій справі може вплинути на мої права, свободи та інтереси, прошу залучити мене до участі у справі № 752/14352/21 в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів
У випадку, якщо суд уже закінчив підготовче провадження - прошу повернутись до нього для вирішення мого клопотання.
Додатки:
1. Копія листа Департаменту Земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 06.09.2022 року № 0570202/1-10747.
2. Скан із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо реєстрації прав власності на садовий будинок позивача.
30 листопада 2022 року
Прізвище ініціали підписав
