/
Я, напевно, сама собі доля,
Вибач, мамо, за гострі бемолі,
Так старанно мене плекали,
А зросло перекотиполе..
Та й нехай - крилата рослина,
І всюди самій так добре,
Я пройдисвіт, перекотилюдина,
То настрашена, то хоробра,
Не маю дверей і вікон,
Не ходжу служити у прийми,
Кохаю перекотичоловіка,
Чий дім - це мої обійми,
І добре літати нам разом,
Так добре - хто би подумав,
І буде усе й одразу,
Я знаю - Хтось так задумав.
Бонн, 20.04.18