LOVE LOCK

Aug 03, 2015 13:36




Ми не були ще рідними

на берегах
       бірюзових ночей,

коли наші весни
       линули,
       а на снігу
       пломенів протвейн,

ми ще висіли
       на різних жилках,
       ти ніби місяць
       і я ніби зірка.

Ми би невимушено
       відвикли,
       щойно би кроки між нами
       стихли.

Бо не споріднює
       жодна драма,
       пороги, кордони,
       відкриті брами -
       так,
       як зачинені раптом за нами
       двері
       й телепатичні портали.

І Бога ж не втомлює
       ця теорема -
       створює рівно
       дві половини,

а далі самі собі
       плавляться схеми,
       і ось ми система,
       і ми - родина.

love lock, вірші Оленки, забути і згадати

Previous post Next post
Up