БАРИКАДИ
Крізь барикади проростають квіти,
їх живить попіл, кров і талий лід,
такі волошки, ніби очі вбитих,
така цикута, наче біль живих.
А за парканом наших не рахують,
у них дурманом стеляться поля,
від амнезії там ковтають кулі,
зерном залізним всіяна земля.
І сон-трава вже тягнеться до вікон:
„Згуби` свободу, марні твої сни",
стрічки новин пластмасовим барвінком
переплітають вигадки москви.
Падуть від розпачу дуби столітні,
підуть сьогодні всі вони на дошки,
забудуть вас, що бавились у війни,
лиш там, де правда,
проростуть волошки.
.