Черговий випуск журнала наукової фантастики "Всесвіт"
Не зрозуміло про що там ше можна домовлятись. Як на мене, тут або конфлікт (і час проти нас, діждіться ще 30тис "Беркуту), або наступний фантастичний сценарій:
27 січня, смєркалось. Віктор Федорович сидить за своїм столом. Він щойно випроводив опозиційну трійцю, кожен з якої плюнув йому в обличчя та послав на йух. Задравши голову він тримає лід коло розпухлої щелепи. Інколи сумно зітхає...
- Ох, Віталік, ну йоб твою жеж мать...я же па-харошему прєдлагал... - натискає на кнопочку телефона. - Людачка, екстрєнноє засєданіє собєрі мєні, толька бистро!.
За півгодини Віктор Федоровіч встає з-за столу, підходить до зеркала, щупає бланша під оком, обережно рухає забитою щелепою, нєбрєжним рухом змітає куски моркви з дорогого костюма. Зітхає - Тератісти хуеви... - Та виходить до своєї братви.
Клюєв, з наїгранною запопадливістю: Віктор Федоровіч, Боже, кто єто вас! В сторону: доктора срочно!
Гарант: Отстань, поздна уже. Наше врємя прішло. Пора сворачівать наш злочінний режим. Мы свое отжили, наворовали, наотжимали. Теперь, бля, пора атвічать.
На рожах прісутствующих вималюльовуються гримаси охуєнія гранічіщего з фаталізмом Безрукова в «Адміралі».
Першою оговтується мініст юстиції:
- Нет, не время еще. Я вот приехала к себе, а там эти... протестувальники. Ну я, Вася, вышла такая и им так оппа: сышишь, Вася, иди сюда. Значит так, если ты сейчас же не свалишь отсюда, я тебе такое устрою Я щас позвоню куда нада, и будет вам такое палаженіє!!!
Вы у меня кровью харкать будете, на параше....
По останному слові підбите око гаранта починає сіпатись.
Мініст, заспокоївшись, ховає кулаки в наколках: ну вобщем голимые фраера засцали и бистро свалили.
Міністр агрополітики: Ну а я, а я, я сказав, що через блокування ми не можемо дати насіння на урожай, закупити спеціальних йожиків, які б пожирали шкідників - нас неминуче чекає неурожай і голод. А ще...а ще пообіцяв, що не буде зарплат і стипендій студентам.
Злобно хіхікає та потира руки, але як тільки бачить вираз морди Азарова, відразу тушується і відводить погляд.
Тим часом Азаров нервово сіпає руками, ніби грає на віртуальній гітарі. Лицеві нерви і паща совєршають вращатєльно-поступатєльні двіженія, ніби йому в горло потрапила шершава травинка. Судячи з усього його некисло плющить.
- Абірвалг, абірвалг, папіредники, лапати в руки... бімба!!!, Віктор федоровіч (нарешті знаходить відповідні слова) нема чого хвілюватися, сітуація пад кантролєм. Ми поднімім масси с Восточних регіонав, организуем митинги.
Гарант спльовує кровавими соплями на дорогий килим:
- В пизду мітінги. Ми должны уйти. Я этим трем фашистам пообещал. І должен атвєтить за базар!
Раптом відкриваються двері, в супроводі двох тітушок в полосатих спортівних костюмах з аксєльбантами входить Захарченко. Він одягнутий в шкіряний плащ, з-під якого вимальовується силует куска арматури.
- Ша, блядь, всем стаять! Прости, батя, опоздал. Автомайдановцев душили-душили.
Підходить до Яника, згідно традиції цілує йому «гайку» та відсипає пригоршню нещодавно видьорнутих золотих коронок:
- Вот теперь точно все в ажуре. Пацан сказал, пацан сделал: в наших регионах все спакойна: ночью навели парядак. Песдов получили все, балаболки маляви написали, мол, милиция не при делах, гыгыгыгы. А маладые регионы вообще за вас стеной (на задньому плані видно Владіка Тітушка, що сидить на повідку). А представьте, Пеклушенко сказал, что с партбилетом умрет. Ну так мы ему эту ксиву в жопу засунули и сказали: «Если не наведешь порядок. Как твой труп с этой ксивой в пердаке и найдут». Гагагага
Всі криво посміхаються.
Гарант, гортаючи новини евромайдану, інстаграм Кернеса, і новини з областей:
- Ну зачем єто, в натуре, нам кабздец. Ми - банда, преступники. Мы должны уйти.
За зашмарканою шторою чути якесь шарудіння, судячи по характерним силуєтам - хтось лапає дебелу сіськату бабу. Всі здригаються, Захарченко дістає огризок труби:
- Вихаді сюдана, Вася!
З-за штори показується довольна рожа Медвудчука:
- Ой а вы уже все здесь? А я уж было заждался. Ну как дела? Что нового? Мы вот ваши бамажки скупили, за базар отвєчаем, а у вас беспрєдєл? Как это понимать, чо, кинуть собрались?
Захарченко: - Вася, ты чо ваще прихуел???
Хвата Медведчука за вухо і начинає пиздити ногами по сраці і почкам, йому на поміч приходять три тітушки з банди почетного караула.
Захарченко, з виразом огромного задоволення на лиці, не відриваючись від процесу:
- А де ти сцука в 2003 был, а месяц назад где, а??? - плює на труп Медведчука, - сууука. За дєньгамі он прішел.
Гарант:
- Что ты натворил. За него же Кантэмыровская дивизия мазу тянет!
Трохи згодом продовжує:
- Ну да уже нет понта, народ не подолати! В общем я чотко говорю: ти блядь (тиче в міністра юстиції) - заріжешся пилочкой для ногтей, Табачник пуст песдует в Могилянку, сам без охраны. Ти ( на Азарова) - поди купи книжку украиских скороговорок и почитай вслух. Захарченко, просто пусть не выплатит «Беркуту» обещанную пайку. Ну а я... - хапається за голову - укроюсь с моей женой в Межигорье, а ты ( на Тітушка) сожжеш наши трупы. Смотри, чтоб полностью, спиздишь золотые зубы, с того света достану! Ну а тебя, мой верный друг ( тиче на Клюєва), через 50 лет найдут на останках сгоревшей баррикады, опознают только по ДНК, которое сошкребут с обосраних штанов.
Так, господа урядовці, засідання закінчено, вопросов нет, всем пока, чмоке.
Всі з понурим видом виходять виконувати останні вказівки пана президента.
27 січня, смєркалось. Віктор Федорович сидить за своїм столом. Він щойно випроводив опозиційну трійцю, кожен з якої плюнув йому в обличчя та послав на йух. Задравши голову він тримає лід коло розпухлої щелепи. Інколи сумно зітхає...
- Ох, Віталік, ну йоб твою жеж мать...я же па-харошему прєдлагал... - натискає на кнопочку телефона. - Людачка, екстрєнноє засєданіє собєрі мєні, толька бистро!.
За півгодини Віктор Федоровіч встає з-за столу, підходить до зеркала, щупає бланша під оком, обережно рухає забитою щелепою, нєбрєжним рухом змітає куски моркви з дорогого костюма. Зітхає - Тератісти хуеви... - Та виходить до своєї братви.
Клюєв, з наїгранною запопадливістю: Віктор Федоровіч, Боже, кто єто вас! В сторону: доктора срочно!
Гарант: Отстань, поздна уже. Наше врємя прішло. Пора сворачівать наш злочінний режим. Мы свое отжили, наворовали, наотжимали. Теперь, бля, пора атвічать.
На рожах прісутствующих вималюльовуються гримаси охуєнія гранічіщего з фаталізмом Безрукова в «Адміралі».
Першою оговтується мініст юстиції:
- Нет, не время еще. Я вот приехала к себе, а там эти... протестувальники. Ну я, Вася, вышла такая и им так оппа: сышишь, Вася, иди сюда. Значит так, если ты сейчас же не свалишь отсюда, я тебе такое устрою Я щас позвоню куда нада, и будет вам такое палаженіє!!!
Вы у меня кровью харкать будете, на параше....
По останному слові підбите око гаранта починає сіпатись.
Мініст, заспокоївшись, ховає кулаки в наколках: ну вобщем голимые фраера засцали и бистро свалили.
Міністр агрополітики: Ну а я, а я, я сказав, що через блокування ми не можемо дати насіння на урожай, закупити спеціальних йожиків, які б пожирали шкідників - нас неминуче чекає неурожай і голод. А ще...а ще пообіцяв, що не буде зарплат і стипендій студентам.
Злобно хіхікає та потира руки, але як тільки бачить вираз морди Азарова, відразу тушується і відводить погляд.
Тим часом Азаров нервово сіпає руками, ніби грає на віртуальній гітарі. Лицеві нерви і паща совєршають вращатєльно-поступатєльні двіженія, ніби йому в горло потрапила шершава травинка. Судячи з усього його некисло плющить.
- Абірвалг, абірвалг, папіредники, лапати в руки... бімба!!!, Віктор федоровіч (нарешті знаходить відповідні слова) нема чого хвілюватися, сітуація пад кантролєм. Ми поднімім масси с Восточних регіонав, организуем митинги.
Гарант спльовує кровавими соплями на дорогий килим:
- В пизду мітінги. Ми должны уйти. Я этим трем фашистам пообещал. І должен атвєтить за базар!
Раптом відкриваються двері, в супроводі двох тітушок в полосатих спортівних костюмах з аксєльбантами входить Захарченко. Він одягнутий в шкіряний плащ, з-під якого вимальовується силует куска арматури.
- Ша, блядь, всем стаять! Прости, батя, опоздал. Автомайдановцев душили-душили.
Підходить до Яника, згідно традиції цілує йому «гайку» та відсипає пригоршню нещодавно видьорнутих золотих коронок:
- Вот теперь точно все в ажуре. Пацан сказал, пацан сделал: в наших регионах все спакойна: ночью навели парядак. Песдов получили все, балаболки маляви написали, мол, милиция не при делах, гыгыгыгы. А маладые регионы вообще за вас стеной (на задньому плані видно Владіка Тітушка, що сидить на повідку). А представьте, Пеклушенко сказал, что с партбилетом умрет. Ну так мы ему эту ксиву в жопу засунули и сказали: «Если не наведешь порядок. Как твой труп с этой ксивой в пердаке и найдут». Гагагага
Всі криво посміхаються.
Гарант, гортаючи новини евромайдану, інстаграм Кернеса, і новини з областей:
- Ну зачем єто, в натуре, нам кабздец. Ми - банда, преступники. Мы должны уйти.
За зашмарканою шторою чути якесь шарудіння, судячи по характерним силуєтам - хтось лапає дебелу сіськату бабу. Всі здригаються, Захарченко дістає огризок труби:
- Вихаді сюдана, Вася!
З-за штори показується довольна рожа Медвудчука:
- Ой а вы уже все здесь? А я уж было заждался. Ну как дела? Что нового? Мы вот ваши бамажки скупили, за базар отвєчаем, а у вас беспрєдєл? Как это понимать, чо, кинуть собрались?
Захарченко: - Вася, ты чо ваще прихуел???
Хвата Медведчука за вухо і начинає пиздити ногами по сраці і почкам, йому на поміч приходять три тітушки з банди почетного караула.
Захарченко, з виразом огромного задоволення на лиці, не відриваючись від процесу:
- А де ти сцука в 2003 был, а месяц назад где, а??? - плює на труп Медведчука, - сууука. За дєньгамі он прішел.
Гарант:
- Что ты натворил. За него же Кантэмыровская дивизия мазу тянет!
Трохи згодом продовжує:
- Ну да уже нет понта, народ не подолати! В общем я чотко говорю: ти блядь (тиче в міністра юстиції) - заріжешся пилочкой для ногтей, Табачник пуст песдует в Могилянку, сам без охраны. Ти ( на Азарова) - поди купи книжку украиских скороговорок и почитай вслух. Захарченко, просто пусть не выплатит «Беркуту» обещанную пайку. Ну а я... - хапається за голову - укроюсь с моей женой в Межигорье, а ты ( на Тітушка) сожжеш наши трупы. Смотри, чтоб полностью, спиздишь золотые зубы, с того света достану! Ну а тебя, мой верный друг ( тиче на Клюєва), через 50 лет найдут на останках сгоревшей баррикады, опознают только по ДНК, которое сошкребут с обосраних штанов.
Так, господа урядовці, засідання закінчено, вопросов нет, всем пока, чмоке.
Всі з понурим видом виходять виконувати останні вказівки пана президента.