суботнє
«Как корабль назовете…». Поетичний фестиваль у Лобковій Балці накрився (зі всім відомих причин). Щоб якось втамувати свою поетичну спрагу і заодно вбити зекономлений через цю печальну обставину ранковий час, пішов сьогодні я на Петрівку. Придбав там собі, всього за десять гривень, раритетну збірочку «Вісімнадцяти віршів» Мао Цзедуна, видану «Издательством иностранной литературы» у Москві в 1957 році. Точніше збірочку російських перекладів віршів Мао. Таку саму збірку моя покійна бабуся спалила у розпал китайсько-совєцького протистояння у 1960-х роках. Не зважаючи на іноді дещо «топорні» рими перекладу - в цілому вірші Мао поетичну спрагу втамували.
Чанша
В день весенний, холодный
Я стою над рекой многоводной,
Над текущим на север Сянцзяном.
Вижу горы и рощи в наряде багряном,
Изумрудные воды прозрачной реки,
По которым рыбачьи снуют челноки.
Вижу: сокол взмывает стрелой к небосводу,
Рыба в мелкой воде промелькнула, как тень.
Все живое стремиться сейчас на свободу
В этот ясный, подернутый инеем день.
Увидав многоцветный простор пред собою,
Что теряется где-то во мгле,
Задаешься вопросом: кто правит судьбою
Всех живых на бескрайней земле?
Мне припомнились дни отдаленной весны,
Те друзья, с кем учился я в школе.
Все мы были в то время бодры и сильны
И мечтали о будущей воле.
По-студенчески, с жаром мы споры вели
О вселенной, о судьбах родимой земли
И стихами во время досуга
Вдохновляли на подвиг друг друга.
В откровенных беседах своих молодежь
Не щадила тогдашних надменных вельмож.
Наши лодки неслись всем ветрам вопреки,
Но в пути задержали нас волны реки…
Люпаньшань
Там, за бледными облаками,
Гусь на юг улетает с криком.
Двадцать тысяч ли пройдено нами,
Но лишь тех назовут смельчаками,
Кто дойдет до Стены Великой!
Пик вознесся над Люпаньшанем,
Ветер западный треплет знамена…
Мы с веревкой в руках решаем,
Как скрутить нам седого дракона.
Крім того, також за десятку, придбав собі відому «Червону книжечку» Мао. Видану російською мовою на цигарковому папері у 1972 році у Пекіні. Мініатюрний формат книги мабуть передбачав, що її повинні були у розпал «холодної війни» між КНР і Совком підпільно переправляти до СССР. Втім, за змістом, знаменитий цитатник Мао виявився малоцікавим набором банальностей і є цінним лише як історичний артефакт.
Також по обіді порозмовляв з німатуллахами. Німатуллахи «за змістом» так само на мій перший погляд виявилися набором гламурних банальностей і здалися цікавими лише як екзотичний артефакт.