Іще про все і ні про що
(з нотаток у телефоні)
Пошук зачіпок для любові не породжує почуттів.
І коли навіть ходять строєм, почуваюся все ж напів-...
Дійсність ближчає, а натомість даленіє мені життя.
Стільки справ тепер дріб'язкові, стільки слів - не скажу ніяк.
А берези вже плачуть соком і лелеки назад летять,
Тільки в нас - мука і неспокій, і не ми - а лиш ти і я.
Скільки ще не тепла в обіймах, а занедбаних порожнеч?
Хтось збагачується на війнах. Ми біднішаємо від втеч..
31.03.14.
Душа намацувала всіх, хто був близьким: тебе, її і друзів - емпатично. Напівзнання - щасливе і трагічне. Співвідчуття тягнулося роки.
Та дар минув, напевно, тільки зрідка: майнула думка - потім те збулось, або ж щось мучить нечітке - аж ось хтось проявив себе, а те - лиш мітка.
Кудись іду усе без вороття, навздогад, пориваючи з минулим. Ви ще і половини не почули, а вже змовкаю, зайве - як сміття. Сама ще теж не чула і третини, не бачила всього, не прожила... Відчути тілом: день іде на спад, по шкірі світло - наче павутиння.
Цвіт абрикосів і смарагд трави не контрастує з вічністю, а з "нині" вступає в дискурс, хто у чому винен, навчаючи: допоки є - живи як тішитись живим.
(07.04.14) upd
Пошук зачіпок для любові не породжує почуттів.
І коли навіть ходять строєм, почуваюся все ж напів-...
Дійсність ближчає, а натомість даленіє мені життя.
Стільки справ тепер дріб'язкові, стільки слів - не скажу ніяк.
А берези вже плачуть соком і лелеки назад летять,
Тільки в нас - мука і неспокій, і не ми - а лиш ти і я.
Скільки ще не тепла в обіймах, а занедбаних порожнеч?
Хтось збагачується на війнах. Ми біднішаємо від втеч..
31.03.14.
Душа намацувала всіх, хто був близьким: тебе, її і друзів - емпатично. Напівзнання - щасливе і трагічне. Співвідчуття тягнулося роки.
Та дар минув, напевно, тільки зрідка: майнула думка - потім те збулось, або ж щось мучить нечітке - аж ось хтось проявив себе, а те - лиш мітка.
Кудись іду усе без вороття, навздогад, пориваючи з минулим. Ви ще і половини не почули, а вже змовкаю, зайве - як сміття. Сама ще теж не чула і третини, не бачила всього, не прожила... Відчути тілом: день іде на спад, по шкірі світло - наче павутиння.
Цвіт абрикосів і смарагд трави не контрастує з вічністю, а з "нині" вступає в дискурс, хто у чому винен, навчаючи: допоки є - живи як тішитись живим.
(07.04.14) upd