Влаштовувати свято для дітей.
Вони ж не знають про твої печалі,
про те, що ми не знаємо, як далі, -
хоч відчувають, певно, й те, і те.
Не забувати тих, хто серцем тут,
хоча живе за межами чи далі -
У них свої турботи і печалі,
а все ж і нас думками бережуть.
Відповідати за свої слова,
за справи, за не зроблене вже вчасно.
І прикладати "вибач", ніби пластир,
до тих, у кого довго зажива.
Хтось має все, крім щастя, хтось інак -
у світу своєрідна справедливість.
Життя ж одне у колах цих - можливість,
а ти вже думай, скористатись як.
(02.02.14, дорогою..)
PS: На початку тижня наснилося в одну ніч жахіття і приємне. У першому сні мала допомогти брату придбати ніж, котрим малось когось убити - після пари епізодів прокинулася з жаху (лише від думки про…). А потім наснилося, що з колегами побачили на вулиці дівчинку років 2-3 саму, попитали, де її мама, привели додому - а вона потім мене обіймати і на ручках бавитися, поглядаючи глибоко з-під довгих вій, - втішно… Тоді подумала, як підсвідомість дивно переживає тривогу і в чому знаходить втіху. А в вихідні упевнилася, що з дітьми (друзів) я розраджуюся й мені світлішає…