Перейди мене вбрід. У мені не лишилось дороги.
Не лишай мені міток, лишися зі мною хоч раз.
Я дикунка в долонях, чудна недоторка і строга,
Але можна в мені віднайти ще для ніжності лаз.
Як навчали мовчанню - навчи мене нині любові.
Як стіну будували - навчи будувати мости.
Ми з тобою живі, не намріяні і не казкові.
Якщо ти шукав фею, на жаль, я не буду із тих.
Чоловік хоче жінку - партнерку, спокусницю, рівню.
Жінка прагне заступника - мужнього, з серцем м'яким.
Чи я буду такою, як треба? Цей сумнів противний...
І якщо зможу я - чи ти сам іще будеш таким?..
Перейди мене вбрід. Хоч на дні ще вода каламутна
І почавлені мушлі за скарб - ти не зранься об них.
Берег буде цвісти і зустріне тебе там супутник.
Дві вервечки слідів заплетуться у стежку для всіх.
(…12.02.2013)
Вірш написався вчора, хоча ходив у мені кілька днів (я тепер рідко записую). І ще вчора була дивна і знакова ситуація, але про неї зараз не хо…
Нині напружений день. І були на виставі "Ночь святого Валентина" у клубі "SorryБабушка" - ставив "Чорний квадрат". І посміялась, і розчулилась до сліз… "Сосулька тает от любви" etc.
*…А навкруги чимало знайомих розлучилися чи думають про те. Від цього ніяково і сумно. Зневіра… І всі мої віршики - така дурня на фоні життя…