По-дорожні нотатки: справжнє
…На природі, далеко від міста, де з дитинства усе люблю, набуваю гармонії й благості. Там зело цвіте і щемко пахне (розчинилася б у пахощах), земля дарує сили, а сонце - радість. Там хочеться ходити босоніж і вмиватися росою. Там усе співає і дарує ту гомінку "тишу", якої бракує тут. Там навіть сум - світлий. Там загортаєш насіння у землю руками й відчуваєш, як воно оживає. Там праця - найкраща "практика", споглядання - природна медитація. Там заплющуєш очі - й відчуваєш світ невимовно, розкладаєш його на звуки - і любиш...
У місті той спокій, радісна рівновага і добре самовідчуття маліє, а то й щезає. Інколи для цього досить одного дня... Цього разу мені здавалося, що мене в Києві чекають. Але внутрішні діалоги не завжди справджуються. Усміхаюся сама собі й намагаюся зрозуміти. Деяка розгубленість…
Може, тікаю від міста й буденності? А ще в мене, схоже, почалася алергія на вітражні фарби. І це кепсько. І ще очі... Але хоч розпочате завершу.
...Власні рядки то записую, то пропускаю й гублю. Чужі мудрості вхоплюю - і теж забуваю. Остання з тих, які вчасно і влучно: "як сказав Г.Гессе, "Всяка мудрість, комусь передана словами, має вигляд дурниці". Просвітлення не поясниш, його можна відчути.". Навчитися б відчувати так…
У місті той спокій, радісна рівновага і добре самовідчуття маліє, а то й щезає. Інколи для цього досить одного дня... Цього разу мені здавалося, що мене в Києві чекають. Але внутрішні діалоги не завжди справджуються. Усміхаюся сама собі й намагаюся зрозуміти. Деяка розгубленість…
Може, тікаю від міста й буденності? А ще в мене, схоже, почалася алергія на вітражні фарби. І це кепсько. І ще очі... Але хоч розпочате завершу.
...Власні рядки то записую, то пропускаю й гублю. Чужі мудрості вхоплюю - і теж забуваю. Остання з тих, які вчасно і влучно: "як сказав Г.Гессе, "Всяка мудрість, комусь передана словами, має вигляд дурниці". Просвітлення не поясниш, його можна відчути.". Навчитися б відчувати так…