Зима сьогодні пахне мені морем,
Піском нагрітим, сіллю на губах.
І сонце сліпить, погляд не зашторюй,
Читай, немов дитина, по складах:
"Лю-блю те-бе" - світ витоптав, романтик,
Пташиними слідами на снігу.
Дерева непорушні, як атланти,
Торкаються сухим гіллям до губ.
Прозора вись, повітря променисте,
Хто б подивився - в захваті закляк…
Гармонія така дорожча істин.
І пахне морем вимерзла земля.:)
(17.02.2011)
![](http://pics.livejournal.com/olenya_lli/pic/000g1edh)
Це днями на балконі офісу. А з тижень тому мені дівчинка-казка витоптала на снігу моє ім'я (як у мої далекі 18-ть зробив один симпатик) і два серденька:) Не стану хвалитись, але ті сліди мене надихають.:)
Сьогодні, крім іншого, була на зібранні літстудії (трошечки). Читала цей вірш і
про Дощ - усім сподобалось. "Злий критик" навіть не нотувала, а замість зауважень поставила "єдине питання: коли буде книжка?"… Усміхаюся… і знизую плечима:) Настрій на світло і красу. *Крутить і сонна, але щаслива:))