Коли не лишається слів…
Написалося два вірші. Цілком несподівано. Й зовсім не "в такт" моїм настроям-думам, але поза тим теж правдиві. Не зможу не поділитись, бо для того вони, вочевидь, і прийшли…
PS: дивно, коли намагалась зберегти їх тільки для себе, під врізкою - вони скрались, як належить, а щойно спробувала показати всім - розмотиляло так, що страх… Тож знов - в коментарях, кому цікаво…