(no subject)
Добре, коли рідко заходиш кудись - ось вже всі і забули, що ти можеш сюди щось написати)
І ти можеш вільно заходити і писати, що вздумається. Так, як це від початку завжди і задумується. А потім то взнає. що в тебе жж, інший... І ось вже купа друзів набігли, і ось вже взнаєш, що тебе читають, а потім ще й при зустрічі щось переказують... А ти вже й забув, що ти там писав.
Гарний фільм подивилася, "Історія про нас" називається. Такі фільми можна передивлятися тільки так, хоч щотижня. Якісь і прописні істини, і щоразу змушує про щось подумати... І думаєш.
Щоразу, щодня ми робимо вибір у житті... Для мене це зараз істина. Чому я маю цінувати тих, хто робить вибір не на мою користь? Хай навіть людина потім буде жаліти, та точно жалітиме - що мені з цього, якщо вибір не на мою користь?.. Не знаю, як зробити все краще і зберегти все краще... Хтось каже - неможливо. Страшно, так, страшно, бо і себе, і інших витягую з комфортного місця... А чого? Не сидиться мені :) Я не знаю, насправді, чого... Бо я кажу одне, а думаю друге... Бо відчуваю багато, показую мало... Чи можна любити кількох? Чи можна любити одночасно? Можна. Це певна свобода, яку собі дозволяємо. Але водночас з цим розумієш, хто який вибір робить відносно тебе. Та й сам робиш цей вибір... Життя робить саме. Але якось так ненав'язливо, що здається - ти сам.
Попереду важкий шлях. І дуже страшно.
І ти можеш вільно заходити і писати, що вздумається. Так, як це від початку завжди і задумується. А потім то взнає. що в тебе жж, інший... І ось вже купа друзів набігли, і ось вже взнаєш, що тебе читають, а потім ще й при зустрічі щось переказують... А ти вже й забув, що ти там писав.
Гарний фільм подивилася, "Історія про нас" називається. Такі фільми можна передивлятися тільки так, хоч щотижня. Якісь і прописні істини, і щоразу змушує про щось подумати... І думаєш.
Щоразу, щодня ми робимо вибір у житті... Для мене це зараз істина. Чому я маю цінувати тих, хто робить вибір не на мою користь? Хай навіть людина потім буде жаліти, та точно жалітиме - що мені з цього, якщо вибір не на мою користь?.. Не знаю, як зробити все краще і зберегти все краще... Хтось каже - неможливо. Страшно, так, страшно, бо і себе, і інших витягую з комфортного місця... А чого? Не сидиться мені :) Я не знаю, насправді, чого... Бо я кажу одне, а думаю друге... Бо відчуваю багато, показую мало... Чи можна любити кількох? Чи можна любити одночасно? Можна. Це певна свобода, яку собі дозволяємо. Але водночас з цим розумієш, хто який вибір робить відносно тебе. Та й сам робиш цей вибір... Життя робить саме. Але якось так ненав'язливо, що здається - ти сам.
Попереду важкий шлях. І дуже страшно.