Дитя принесло з першого уроку казку про кущик шипшини. Як чемна мама, я давай ту казочку читати, - треба ж знати, що дитина вчить у школі.
Казка хуйова. Навіть більш ніж. Вона є концентратом всього того, що я так палко ненавиджу в українцях - поетичної слинявості в поєднанні зі смиренністю та терпінням, а ще заздрощів. А закінчується вона простою і
(
Read more... )
Ти сходи за посиланням і почитай педагогічні комантарі до цієї казочки: "Дійсно, є на землі різні країни: красиві, багаті, цікаві. Всюди добре, але вдома краще стократ. Чому? Та тому, що це твій рідний дім, у якому все зрозуміле, звичне. І, головне, що ти тут потрібний. Добре про це розказала Ірина Кузіна у казці „Шипшина”."
Все зрозуміле і звичне..... а тепер зазирни у казочку - "...якщо вся земля біля коріння закидана папером, недопалками, битим склом…", "...Ґрунт - суцільна глина. Навколо тебе купи сміття. Тебе топчуть підошви перехожих і тиснуть колеса машин." і в кінці "А зовсім недавно у мене з'явився маленький друг. Він зробив навколо моїх коренів огорожу з прутиків. І тепер я відчуваю себе не тільки потрібним, але й захищеним..."
я не психолог, але тут ним і не треба бути, щоб зрозуміти які установки дає ця казка.
а ще мене просто бісить формалізм у школі - в мене голова обертом іде від того, що в якій клітинці треба писати і скільки відступати. І вчителі за це суттєво знижують бали, бо їх, відповідно, кночать районні та міські комісії. Вчора були батькіські збори. це повний пиздець.
але нічо, продеремося.
Reply
це не лише в нас, це по всьому світу так. Є чіткі правила, типу: "ессе - 12 речень, 2 абзаци. 115 слів." (точно не пам"ятаю. але дуже чіткі вимоги, і хай ти хоч який геній, а якщо твоє ессе 116 слів, чи 3 абзаци - оцінку поставлять найнижчу - це європейські забаганки)В мене таке враження, що всі ці вимоги - усталена політика державної системипо стандартизації. Як шулік перевчали писати правою.
Reply
Leave a comment