Гмм... проходила повз і зупинилась. Не очікувала у наші часи натрапити на таку дискусію, відверто кажучи. Ну й свої п'ять копійок додам, якщо не заперечуєте.
Колись я була маленькою й дуже полюбляла читати історичні романи про дам та лицарів. Там все було так красиво й шляхетно... Ну й звичайно мені здавалось, що не може бути жодного навіть натяку на секс до шлюбу з моїм майбутнім лицарем. А потім до моїх рук потрапила книга інша - польської жінки, гінеколога, сексолога (на жаль, не згадаю одразу її прізвище). І там вона не просто наводила статистику, а давала приклади з власної практики, пояснюючи, чому не варто піддаватись стереотипам, успадкованим декотрими з нас від наших бабусь. Так от. 1. Мабуть, не відкрию таємницю, якщо скажу, що є різні люди з різними, по-перше, сексуальними темпераментами, по-друге, фантазіями, бажаннями тощо. Молоді люди, які тільки після укладання шлюбу дізнались про те, що сексуально вони не сумісні (пози, звички, розміри врешті-решт), потім мали купу неприємностей. На щастя, декому з них вдається підлаштуватись, але далеко не всім... Бо як не крути, а людина має задовольняти свої природні потреби, у т.ч. й сексуальну. І якщо ця потреба не задовольняється систематично (кілька днів на місяць чи вагітність не рахуємо, хоча й це не для всіх реально пережити фізиологічно), яке б палке кохання й взаємоповага між партнерами не були, вони приречені чи на нещасливий шлюб, чи на зради, чи на розлучення. 2. Фактор цікавості, потреби у порівнянні. Менш поширений, ніж перший, але тим не менш вагомий. От якби б дівчина вийшла заміж незайманою й не знала б ніколи інших чоловіків, невже б їй ніколи не було цікаво, а які вони - інші? Те саме й для хлопців (ну зізнайтесь, чоловіки, ви ж нас постійно порівнюєте, навіть йдучи по вулиці :) ). Це я, звичайно, не до того, що потрібно пробувати максимум та обирати. Це просто до того, що немає нічого поганого у тому, що до шлюбу молодята вже мають уявлення про те, що таке секс і яким він буває. Приклад: якби чоловік, з яким я наразі живу, був би моїм першим, я б ніколи ТАК не оцінила його чоловічих можливостей. Звичайно, якби б він не був мені близьким морально, цікавим, дбайливим і т. ін., класий секс би не втримав стосунки. Але те, що я його порівнюю, і порівняння на його користь, а також те, що він так само вважає мене кращою за всіх його колишніх, є міцним каменем у фундаменті наших стосунків. Ми вже знаємо, що таку пару знайти не так просто, й цінуємо один одного більше. 3. Вже не з книжки, а з українських реалій. Не так просто сьогодні молодим людям укласти шлюб, створити родину. І не у відсутності бажання проблема, а елементарно у побутових негараздах. Не жити ж подружжю у батьків, де інколи й окрему кімнату їм виділити - проблема? То що, обом скаженіти від сексуальної незадоволеності?
Ну, про навчання різним сексуальним іграм і таке інше говорити вже не буду. Може хтось без цього обходиться.
І останнє. Десять разів наголошую на тому, що потрібно триматись золотої середини й не кидатись у крайнощі! Одна з таких крйностей - купа випадкових партнерів, інша - утримання від сексу до шлюбу. І венеричні хвороби тут ні до чого, бо якщо все ж таки певний час з людиною перед сексом спілкуватись, зустрічатись, можна скласти непогане уявлення про ймовірність того, що він є носієм чогось такого. Та й багато таких людей не буде (це я ще раз до того, що сама проти занадто великої кількості партнерів).
Хтось запитає, скільки ж чоловіків/дівчат має бути до шлюбу? Відповім так: як на мене, кожний сам відчуває, скільки. Комусь достатньо одного, цілком згодна, що й таке трапляється.
Отже моє резюме: Шлюб є занадто вагомою цінністю, щоб його укладати з людиною, про яку ми не знаємо чогось дуже важливого (а погодьтесь, секс - це є не першим, але й далеко не останнім за важливістю у цьому сенсі). І заради чого так ризикувати? Не розумію. Тому якщо я буду виходити заміж, я хочу обійтися без неприємних сюрпризів у ліжку.
Ну й, звичайно, всім нам необхідно мати належний рівень сексуальної освіченості, та й просто освіченості. Тільки так можна зробити вибір на користь якогось свого, морально ближчого варіанту свідомо, а не під впливом агітації заангажованих джерел (скажімо, церкви чи виробників презервативів).
Я поважаю вибір кожного в цій сфері, як і в багатьох інших. Мати чи не мати сексуальні стосунки до шлюбу - особисте рішення кожного.
Як людина, котра веде роботу з сімейними парами, скажу, що дуже рідко можна зустріти сім'ї, у котрих проблеми в сексі пов'язані з "розміром", "позами" чи відсутністю сексуального досвіду до шлюбу... Набагато частіше пари мають конфлікти та проблеми в сексі, пов'язані з попереднім сексуальним досвідом, або викликані його наслідками (ефект "порівняння" туди ж)...
Колись я була маленькою й дуже полюбляла читати історичні романи про дам та лицарів. Там все було так красиво й шляхетно... Ну й звичайно мені здавалось, що не може бути жодного навіть натяку на секс до шлюбу з моїм майбутнім лицарем.
А потім до моїх рук потрапила книга інша - польської жінки, гінеколога, сексолога (на жаль, не згадаю одразу її прізвище). І там вона не просто наводила статистику, а давала приклади з власної практики, пояснюючи, чому не варто піддаватись стереотипам, успадкованим декотрими з нас від наших бабусь. Так от.
1. Мабуть, не відкрию таємницю, якщо скажу, що є різні люди з різними, по-перше, сексуальними темпераментами, по-друге, фантазіями, бажаннями тощо. Молоді люди, які тільки після укладання шлюбу дізнались про те, що сексуально вони не сумісні (пози, звички, розміри врешті-решт), потім мали купу неприємностей. На щастя, декому з них вдається підлаштуватись, але далеко не всім... Бо як не крути, а людина має задовольняти свої природні потреби, у т.ч. й сексуальну. І якщо ця потреба не задовольняється систематично (кілька днів на місяць чи вагітність не рахуємо, хоча й це не для всіх реально пережити фізиологічно), яке б палке кохання й взаємоповага між партнерами не були, вони приречені чи на нещасливий шлюб, чи на зради, чи на розлучення.
2. Фактор цікавості, потреби у порівнянні. Менш поширений, ніж перший, але тим не менш вагомий. От якби б дівчина вийшла заміж незайманою й не знала б ніколи інших чоловіків, невже б їй ніколи не було цікаво, а які вони - інші? Те саме й для хлопців (ну зізнайтесь, чоловіки, ви ж нас постійно порівнюєте, навіть йдучи по вулиці :) ). Це я, звичайно, не до того, що потрібно пробувати максимум та обирати. Це просто до того, що немає нічого поганого у тому, що до шлюбу молодята вже мають уявлення про те, що таке секс і яким він буває. Приклад: якби чоловік, з яким я наразі живу, був би моїм першим, я б ніколи ТАК не оцінила його чоловічих можливостей. Звичайно, якби б він не був мені близьким морально, цікавим, дбайливим і т. ін., класий секс би не втримав стосунки. Але те, що я його порівнюю, і порівняння на його користь, а також те, що він так само вважає мене кращою за всіх його колишніх, є міцним каменем у фундаменті наших стосунків. Ми вже знаємо, що таку пару знайти не так просто, й цінуємо один одного більше.
3. Вже не з книжки, а з українських реалій. Не так просто сьогодні молодим людям укласти шлюб, створити родину. І не у відсутності бажання проблема, а елементарно у побутових негараздах. Не жити ж подружжю у батьків, де інколи й окрему кімнату їм виділити - проблема? То що, обом скаженіти від сексуальної незадоволеності?
Ну, про навчання різним сексуальним іграм і таке інше говорити вже не буду. Може хтось без цього обходиться.
І останнє. Десять разів наголошую на тому, що потрібно триматись золотої середини й не кидатись у крайнощі! Одна з таких крйностей - купа випадкових партнерів, інша - утримання від сексу до шлюбу.
І венеричні хвороби тут ні до чого, бо якщо все ж таки певний час з людиною перед сексом спілкуватись, зустрічатись, можна скласти непогане уявлення про ймовірність того, що він є носієм чогось такого. Та й багато таких людей не буде (це я ще раз до того, що сама проти занадто великої кількості партнерів).
Хтось запитає, скільки ж чоловіків/дівчат має бути до шлюбу? Відповім так: як на мене, кожний сам відчуває, скільки. Комусь достатньо одного, цілком згодна, що й таке трапляється.
Отже моє резюме: Шлюб є занадто вагомою цінністю, щоб його укладати з людиною, про яку ми не знаємо чогось дуже важливого (а погодьтесь, секс - це є не першим, але й далеко не останнім за важливістю у цьому сенсі). І заради чого так ризикувати? Не розумію. Тому якщо я буду виходити заміж, я хочу обійтися без неприємних сюрпризів у ліжку.
Ну й, звичайно, всім нам необхідно мати належний рівень сексуальної освіченості, та й просто освіченості. Тільки так можна зробити вибір на користь якогось свого, морально ближчого варіанту свідомо, а не під впливом агітації заангажованих джерел (скажімо, церкви чи виробників презервативів).
Любові вам та мудрості!
Reply
Я поважаю вибір кожного в цій сфері, як і в багатьох інших.
Мати чи не мати сексуальні стосунки до шлюбу - особисте рішення кожного.
Як людина, котра веде роботу з сімейними парами, скажу, що дуже рідко можна зустріти сім'ї, у котрих проблеми в сексі пов'язані з "розміром", "позами" чи відсутністю сексуального досвіду до шлюбу... Набагато частіше пари мають конфлікти та проблеми в сексі, пов'язані з попереднім сексуальним досвідом, або викликані його наслідками (ефект "порівняння" туди ж)...
Reply
Leave a comment