а наїду ка я на католиків....
«Презервативна революція». Вчора "Телекритика" опубілкувала мою статтю. Але я хочу зараз сказати трохи про інше. Про те, що мене обурює в цьому питанні. І це навіть не Папа, не журналісти, і не презервативи. А українські католики.
Мені не було дуже легко про це писати, бо я не католик, не богослов і погано читаю англійською мовою, особливо на богословські католицькі теми. Але таки мені довелось це робити. Бо в українських джерелах практично жодне видання, жоден католицький журналіст в Україні не написав чогось путнього і зрозумілого про це.
Чому мій попередній допис в блозі на цю тему і досі розшарюють і цитують всі кому не лінь? Бо немає альтернативи.
Коли до мене звернулись з Телекритики з проханням написати про це, я спробувала спригнути і попросити своїх колег-журналістів-католиків написати. Їм все таки легше. Бо вивчали богослів'я, краще знають ангельську мову і мають доступ до західних джерел, де вже цю тему розібрали по запчастинках, ну і їхня це справа, а не моя - бути апологетом Папи і КЦ.
Але їм то виявилось не цікаво. Бо:
а) для них апріорі зрозуміло, що Папа такого не говорив;
б) журналісти апріорі непрофесійні і що з них взяти;
в) нашо тре витрачати свій час і щось комусь доводити - горбатого, тобто світських медійників, могила виправить.
От таку позицію зайняли мої співбрати по перу і вірі. По-фі-гізм називається! в першу чергу - пофігізм Церкви у питаннях мас-медіа і зовнішньої комунікації. Небажання маратися об ті теми, які жовті, незручні тощо. "Церкву і Папу завжди хтось хоче очорнити - хіба ми маємо реагувати на кожну провокацію. Пси гавкають... і так далі"
Коротше, ви все зрозуміли, що я хочу сказати. Для мене це просто виглядає як безвідповідальність. Звичайно, не хочу казати агульно про всіх, бо є люди, які мені допомагали, давали коментарі, потрібні лінки, перекладали троха з англійської важливі речі. Проте загалом всі сиділи і чекали, поки я, не католик, не богослов і людина, яка погано знає англійську, зроблю за них їхню роботу. Щоби потім сказати: от бачите, Папа нічого не забороняв, а ви, жовтні продажні журналісти, все повигадували.
Ну все, пообурювалась, йду далі працювати.
Мені не було дуже легко про це писати, бо я не католик, не богослов і погано читаю англійською мовою, особливо на богословські католицькі теми. Але таки мені довелось це робити. Бо в українських джерелах практично жодне видання, жоден католицький журналіст в Україні не написав чогось путнього і зрозумілого про це.
Чому мій попередній допис в блозі на цю тему і досі розшарюють і цитують всі кому не лінь? Бо немає альтернативи.
Коли до мене звернулись з Телекритики з проханням написати про це, я спробувала спригнути і попросити своїх колег-журналістів-католиків написати. Їм все таки легше. Бо вивчали богослів'я, краще знають ангельську мову і мають доступ до західних джерел, де вже цю тему розібрали по запчастинках, ну і їхня це справа, а не моя - бути апологетом Папи і КЦ.
Але їм то виявилось не цікаво. Бо:
а) для них апріорі зрозуміло, що Папа такого не говорив;
б) журналісти апріорі непрофесійні і що з них взяти;
в) нашо тре витрачати свій час і щось комусь доводити - горбатого, тобто світських медійників, могила виправить.
От таку позицію зайняли мої співбрати по перу і вірі. По-фі-гізм називається! в першу чергу - пофігізм Церкви у питаннях мас-медіа і зовнішньої комунікації. Небажання маратися об ті теми, які жовті, незручні тощо. "Церкву і Папу завжди хтось хоче очорнити - хіба ми маємо реагувати на кожну провокацію. Пси гавкають... і так далі"
Коротше, ви все зрозуміли, що я хочу сказати. Для мене це просто виглядає як безвідповідальність. Звичайно, не хочу казати агульно про всіх, бо є люди, які мені допомагали, давали коментарі, потрібні лінки, перекладали троха з англійської важливі речі. Проте загалом всі сиділи і чекали, поки я, не католик, не богослов і людина, яка погано знає англійську, зроблю за них їхню роботу. Щоби потім сказати: от бачите, Папа нічого не забороняв, а ви, жовтні продажні журналісти, все повигадували.
Ну все, пообурювалась, йду далі працювати.