за що я люблю PR
Я дуже люблю Public Relations. Хоча це не є моєю основною роботою, але це захоплення, яке поступово перетворюється на другу роботу.
Писати прес-релізи, відправляти їх правильним людям, потім бачити твій текст як основу для десятків публікацій, а іноді просто передрукований десятками видань. Організовувати прес-конференції і прес-ланчі. Це те, від чого я отримую кайф, не менший, ніж від написання актуального репортажу з місця події. Журналіст і піарник в мені конкурують все сильніше :)
Але мабуть, мені просто пощастило і з проектами, і з командами. З такими шефами, як Андрій Кравченко чи Богдан Трояновський працювати приємно. От тепер збираюсь знову у столицю, з директором "Свічадо", де 7 вересня о 14.00 у прес-центрі "Главред-медіа" (вул. Стрітенська, 2/8) відбудеться презентація книги отця Кнотца у рамках проекту „КНИЖКОВІ СЕЗОНИ”.
Друзі, приходьте теж, кому то цікаво. Побачете мене у роботі :) Хоча модератором прес-конфренції буде хтось із братів Капранових, зате я не буду такою напівсвідомою, як на цій прес-конфренції, де довелось бути модератором після безсонних днів і робочих ночей )
Але є у моїй піар-діяльності і недоліки. Із відомих мені - такий, що я досить агресивно веду інформаційні кампанії. Коли приїздив Тоні Ентоні, це вилилось у те, що цим візитом зіцікавилось СБУ :) вони так і прийшли на наші зустрічі з роздрукованою з інтернета інформацією :) треба було у Андрія премію просити, бо співпраця з СБУ в мої завдання від початку не входила :)
Тепер з Кнотцем не треба навіть напрягатися, щоби тема знаходила вдячного слухача/читача. Але іноді я роблю провокації, наприклад такі. Але навіть ці провокації і такі дискусії (не завжди на тому культурному рівні, до якого ми звикли) потрібні. І краще їх контролювати, ніж робити вигляд, що люди про це взагалі не говорять. Чи ви інакше вважаєте?
Писати прес-релізи, відправляти їх правильним людям, потім бачити твій текст як основу для десятків публікацій, а іноді просто передрукований десятками видань. Організовувати прес-конференції і прес-ланчі. Це те, від чого я отримую кайф, не менший, ніж від написання актуального репортажу з місця події. Журналіст і піарник в мені конкурують все сильніше :)
Але мабуть, мені просто пощастило і з проектами, і з командами. З такими шефами, як Андрій Кравченко чи Богдан Трояновський працювати приємно. От тепер збираюсь знову у столицю, з директором "Свічадо", де 7 вересня о 14.00 у прес-центрі "Главред-медіа" (вул. Стрітенська, 2/8) відбудеться презентація книги отця Кнотца у рамках проекту „КНИЖКОВІ СЕЗОНИ”.
Друзі, приходьте теж, кому то цікаво. Побачете мене у роботі :) Хоча модератором прес-конфренції буде хтось із братів Капранових, зате я не буду такою напівсвідомою, як на цій прес-конфренції, де довелось бути модератором після безсонних днів і робочих ночей )
Але є у моїй піар-діяльності і недоліки. Із відомих мені - такий, що я досить агресивно веду інформаційні кампанії. Коли приїздив Тоні Ентоні, це вилилось у те, що цим візитом зіцікавилось СБУ :) вони так і прийшли на наші зустрічі з роздрукованою з інтернета інформацією :) треба було у Андрія премію просити, бо співпраця з СБУ в мої завдання від початку не входила :)
Тепер з Кнотцем не треба навіть напрягатися, щоби тема знаходила вдячного слухача/читача. Але іноді я роблю провокації, наприклад такі. Але навіть ці провокації і такі дискусії (не завжди на тому культурному рівні, до якого ми звикли) потрібні. І краще їх контролювати, ніж робити вигляд, що люди про це взагалі не говорять. Чи ви інакше вважаєте?