Mar 03, 2014 09:11
ГЕРБ
Співала мама білі рушники
в зозульну голку, в дві німі нитчини.
Калиновий, приплаканий віки,
на полотно писала герб вітчизни.
Співала чесно, з правої руки,
прощальної безхлібної години.
Сльозинами лягли на рушники
червоні й чорні круглі ягодини.
Червоне - клюване, а чорнота,
підрита ще в мозольному корінні,
не шовком стелений кривавий шлях,
вже нам прощальне, в нашім поколінні.
Співала голка з правої руки.
Із лівої журилось у нитчини.
Скупі, червоно-чорні рушники -
як шрам від рани, мудрий герб вітчизни.
Зі збірки «Співала мама білі рушники». // Володимир Затуливітер. Чаша жертовна. - К.: Видавничий центр «БУЧАК-ИРІЙ», ТОВ «Задруга», 2009.
philosophy,
poetry,
notes,
city,
diary