Сергей Жадан. В каждом чемодане пепел, собранный под прицелом
Originally posted by xmarino4ka at Сергей Жадан. В каждом чемодане пепел, собранный под прицелом
- Звідки ти, чорна валко, пташина зграє?
- Ми, капелане, мешканці міста, якого немає.
Прийшли сюди, принесли покору і втому.
Передай своїм, що стріляти більше немає по кому.
Наше місто було з каменю та заліза.
У кожного з нас тепер у руці дорожня валіза.
У кожній валізі попіл, зібраний під прицілом.
Тепер навіть у наших снах пахне горілим.
Жінки в нашому місті були дзвінкі й безтурботні.
Їхні пальці вночі торкались безодні.
Джерела в місті були глибокі, наче жили.
Церкви були просторі. Ми їх самі спалили.
Найкраще про нас розкажуть могильні плити.
Можеш із нами просто поговорити?
Даруй нам свою любов, стискай лещата.
Тебе ж, капелане, і вчили сповідувати і причащати.
Розкажи нам, навіщо спалили наше місто.
Скажи хоча б, що зробили це не навмисно.
Скажи, принаймні, що буде покарано винних.
Скажи взагалі бодай щось, чого не скажуть в новинах.
- Добре, давайте я розкажу вам, що таке втрата.
Звісно, всіх винних чекає гідна розплата.
І невинних вона, до речі, теж чекає потому.
Вона чекає навіть тих, хто взагалі ні при чому.
Чому саме ви потрапили до темних потоків?
Потрібно було уважніше читати книги пророків.
Потрібно було оминати пекельні діри.
Для мирянина головне - не бачити в дії символи віри.
Пам’ятаєте, що сказано в пророків про біль і терпіння,
про птахів, які падають на міста, мов каміння?
Ось саме тоді й починаються, власне, втрати.
В кінці - там взагалі погано, не буду навіть розповідати.
Яка між нами різниця? Як між приголосними й голосними.
Всі готові сприймати смерть, якщо це буде не з ними.
Ніхто й ніколи в цьому житті не омине розплати.
Я завжди говорю про це своїм, коли не маю чого сказати.
Я не знаю нічого про неминучість спокути.
Я не знаю де вам жити і як вам бути.
Я говорю про те, що кожному з нас властиво.
Якби ви знали, як нам усім не пощастило.
-Откуда ты,черный обоз, птичья стая?
-Мы, капелан, жители города, которого не стало.
Прийшли сюда, принесли покорность и усталость.
Передай своим, что стрелять больше не в кого осталось
Наш город был с камня и железа.
У каждого из нас теперь в руке дорожный чемодан
В каждом чемодане пепел собранный под прицелам
Теперь даже в наших снах пахнет горелым
Женщины в нашем городе были звонкие и беззаботны
Ихние пальцы по ночам касались бесконечности
Источники в городе были глубокие, как-будто жили
Церкви были просторные. Мы их сами спалили
Лучше про нас расскажут могильные плиты.
Можешь с нами просто поговорить ты?
Подари нам свою любовь, стисни ладони.
Тебя же, капелан, учили исповедовать и причащать
Расскажи нам, зачем спалили наш город.
Скажи хотя бы, что сделали это не специально.
Скажи, хотя бы, что будут наказаны виновные.
Скажи в обще, хоть что нибудь, чего не скажут в новостях
-Хорошо, давайте я вам расскажу, что такое потеря
Конечно, всех виновных ждет достойная расплата
И невинных, кстати, она ждет позже
Она ждет даже тех, кто в обще не при чем
Почему именно вы попали в темные потоки?
надо было внимательнее читать книги пророков
Надо было обходить огненные дыры
Для мирянина главное-не видеть в действие символы веры
Помните, что сказано у пророков про боль и терпение
Про птиц, которые падают на города, как камни?
Именно тогда начинается, собственно, и потери
В конце-там очень плохо, не буду даже рассказывать
Какая между нами разница? Как между гласными и согласными
Все готовы принимать смерть, если это будет не с ними
Никто и никогда в этой жизни не уйдет от расплаты
Я всегда говорю это своим, когда мне нечего сказать
Я не знаю ничего про неминуемость искушения
Я не знаю где вам жить и как быть
Я говорю про то, что каждому из нас присуще
Если бы вы знали, как нам всем не повезло
- Звідки ти, чорна валко, пташина зграє?
- Ми, капелане, мешканці міста, якого немає.
Прийшли сюди, принесли покору і втому.
Передай своїм, що стріляти більше немає по кому.
Наше місто було з каменю та заліза.
У кожного з нас тепер у руці дорожня валіза.
У кожній валізі попіл, зібраний під прицілом.
Тепер навіть у наших снах пахне горілим.
Жінки в нашому місті були дзвінкі й безтурботні.
Їхні пальці вночі торкались безодні.
Джерела в місті були глибокі, наче жили.
Церкви були просторі. Ми їх самі спалили.
Найкраще про нас розкажуть могильні плити.
Можеш із нами просто поговорити?
Даруй нам свою любов, стискай лещата.
Тебе ж, капелане, і вчили сповідувати і причащати.
Розкажи нам, навіщо спалили наше місто.
Скажи хоча б, що зробили це не навмисно.
Скажи, принаймні, що буде покарано винних.
Скажи взагалі бодай щось, чого не скажуть в новинах.
- Добре, давайте я розкажу вам, що таке втрата.
Звісно, всіх винних чекає гідна розплата.
І невинних вона, до речі, теж чекає потому.
Вона чекає навіть тих, хто взагалі ні при чому.
Чому саме ви потрапили до темних потоків?
Потрібно було уважніше читати книги пророків.
Потрібно було оминати пекельні діри.
Для мирянина головне - не бачити в дії символи віри.
Пам’ятаєте, що сказано в пророків про біль і терпіння,
про птахів, які падають на міста, мов каміння?
Ось саме тоді й починаються, власне, втрати.
В кінці - там взагалі погано, не буду навіть розповідати.
Яка між нами різниця? Як між приголосними й голосними.
Всі готові сприймати смерть, якщо це буде не з ними.
Ніхто й ніколи в цьому житті не омине розплати.
Я завжди говорю про це своїм, коли не маю чого сказати.
Я не знаю нічого про неминучість спокути.
Я не знаю де вам жити і як вам бути.
Я говорю про те, що кожному з нас властиво.
Якби ви знали, як нам усім не пощастило.
-Откуда ты,черный обоз, птичья стая?
-Мы, капелан, жители города, которого не стало.
Прийшли сюда, принесли покорность и усталость.
Передай своим, что стрелять больше не в кого осталось
Наш город был с камня и железа.
У каждого из нас теперь в руке дорожный чемодан
В каждом чемодане пепел собранный под прицелам
Теперь даже в наших снах пахнет горелым
Женщины в нашем городе были звонкие и беззаботны
Ихние пальцы по ночам касались бесконечности
Источники в городе были глубокие, как-будто жили
Церкви были просторные. Мы их сами спалили
Лучше про нас расскажут могильные плиты.
Можешь с нами просто поговорить ты?
Подари нам свою любовь, стисни ладони.
Тебя же, капелан, учили исповедовать и причащать
Расскажи нам, зачем спалили наш город.
Скажи хотя бы, что сделали это не специально.
Скажи, хотя бы, что будут наказаны виновные.
Скажи в обще, хоть что нибудь, чего не скажут в новостях
-Хорошо, давайте я вам расскажу, что такое потеря
Конечно, всех виновных ждет достойная расплата
И невинных, кстати, она ждет позже
Она ждет даже тех, кто в обще не при чем
Почему именно вы попали в темные потоки?
надо было внимательнее читать книги пророков
Надо было обходить огненные дыры
Для мирянина главное-не видеть в действие символы веры
Помните, что сказано у пророков про боль и терпение
Про птиц, которые падают на города, как камни?
Именно тогда начинается, собственно, и потери
В конце-там очень плохо, не буду даже рассказывать
Какая между нами разница? Как между гласными и согласными
Все готовы принимать смерть, если это будет не с ними
Никто и никогда в этой жизни не уйдет от расплаты
Я всегда говорю это своим, когда мне нечего сказать
Я не знаю ничего про неминуемость искушения
Я не знаю где вам жить и как быть
Я говорю про то, что каждому из нас присуще
Если бы вы знали, как нам всем не повезло