Як мало потрібно для щастя - прогулятися під травневим дощичком, промокнути наскрізь, змити з себе всі дрібні непріємності, клопоти, сумні думки... Йти і викликати у людей навколо здивовано-ласкаву посмішку, адже так мало таких, хто може з щасливими очима прямувати під зливою бозна куди неспішною ходою й радіти, як дитина =)