"...правда про події в СРСР була дуже не зручною для урядів США та Британії й відповідно для власників газет." - часи міняються, а повадки - ні. На першому місці - кон'юнктура і власний зиск, а десь там уже - щось схоже на правду. Це у них. А чому дивуватися тоді, що значна частина і в Раші, і у нас не хоче бачити правди. А таких Джонсів на все не вистачить. Та й треба ще, щоб вони просто були
Повчальна стаття. На жаль, я сьогодні не бачу жодної журналістської роботи з сусідньої держави по вивченню питання про Голодомор (нехай навіть не в Україні, а в СРСР). Більшість сусідних писак, як і в радянські часи підлаштовується під офіційну точку зору, яка полягає в приховуванні фактів того страшного геноциду. Власне, це й намагалися зробити в СРСР, коли сюди приїхав Ґарет Джонс
Сусідньої з півночі? Даремно від них чогось чекати... Нещодавно прочитав роман Кокотюхи "Червоний", так от там є такий собі в’язень червоноармієц-росіянин, якого його улюблина влада опустила нижче нікуди, але він не бунтує, тому що ця влада для нього - своя. Розумієте, для нас, українців, вона - чужа, а для них - СВОЯ! А своїм, як відомо, іноді пробачають навіть вбивство... P.S. В цьому сенсі, вчинок Джонса, для якого Україна все ж таки була чужою, вартує поваги. Принаймі поваги як до професійної гідності.
Comments 4
Reply
Reply
Власне, це й намагалися зробити в СРСР, коли сюди приїхав Ґарет Джонс
Reply
P.S. В цьому сенсі, вчинок Джонса, для якого Україна все ж таки була чужою, вартує поваги. Принаймі поваги як до професійної гідності.
Reply
Leave a comment