Про морквину, силу та Нюсю.
Ми кепкуємо з наших північних т.з. "братів". Вважаємо їх чередою баранів, що їдуть куди їх женуть, приваблені морквиною "русского мира". Безумовно, величезна трагедія росіян, що кремлівські можновладці їх використовують як ківш бульдозера для реалізації загарбницьких амбіцій. І від того, що цей ківш "розписаний під хохлому" легше росіянам не стає - вони навіть не усвідомлюють, що стали головною жертвою своїх "небожителів". Кепкувати чи співчувати ми можемо скільки завгодно, але ТРЕБА РОБИТИ ВИСНОВКИ. Бо розумний навчається на власних помилках, мудрий - на чужих.
22 роки "українство" йшло так би мовити "причепом" до державної системи України (скоріш навіть УРСР ;-)) - далі шароварів та віночків діло не йшло. Своїм відчайдушним спротивом нам вдалося змінити такий стан речей. Тепер бути патріотом України - значить бути в тренде. Та це не означає, що для української ідеї настали легкі часи. Тепер на нас чатує велика небезпека - ЯК НЕ СТАТИ ТИМ САМИМ КОВШЕМ (тільки вже в патріотичних жовто-блакитних кольорах).
Як не дати політикам затерти патріотизм до наскрізних дірок аж до маразму? Як, йдучи за своїми інстинктами, не стати пішаком в грі чужинців? Як не стати ширмою для політичних інтриганів?
Про що я конкретно? Зараз багато хто хоче використати войовничість та дух боротьби українців в своїх політичних розкладах. ФСБ постійно підштовхує до нових повстань, прагнучи таким чином прибрати не зручних для них керманичів в Україні (не тільки це, але про те якось другим разом...). Одні політики бажають звести рахунки з іншими. Хтось прагне підняти собі рейтинг. Все це вони бажають робити руками патріотів, вдягнувши вишиванки для проформи.
СИЛИ замало. Треба ще й РОЗУМ. Щоби відчувати межу, за яку не треба переходити. Ми зараз йдемо по лезу ножа. Стікаємо кров'ю, але йдемо вперед. Й баланс для нас зараз не менш важливий ніж сила волі.
Простіше кажучи, НЕ ДАМО СКУРВИТИ УКРАЇНСЬКУ ІДЕЮ.
З.І. Варто подумати над цим: www.facebook.com/taras.berezovets/posts/927927357237267 Посилання на оригінал: http://oleksa-sref.dreamwidth.org/111484.html
22 роки "українство" йшло так би мовити "причепом" до державної системи України (скоріш навіть УРСР ;-)) - далі шароварів та віночків діло не йшло. Своїм відчайдушним спротивом нам вдалося змінити такий стан речей. Тепер бути патріотом України - значить бути в тренде. Та це не означає, що для української ідеї настали легкі часи. Тепер на нас чатує велика небезпека - ЯК НЕ СТАТИ ТИМ САМИМ КОВШЕМ (тільки вже в патріотичних жовто-блакитних кольорах).
Як не дати політикам затерти патріотизм до наскрізних дірок аж до маразму? Як, йдучи за своїми інстинктами, не стати пішаком в грі чужинців? Як не стати ширмою для політичних інтриганів?
Про що я конкретно? Зараз багато хто хоче використати войовничість та дух боротьби українців в своїх політичних розкладах. ФСБ постійно підштовхує до нових повстань, прагнучи таким чином прибрати не зручних для них керманичів в Україні (не тільки це, але про те якось другим разом...). Одні політики бажають звести рахунки з іншими. Хтось прагне підняти собі рейтинг. Все це вони бажають робити руками патріотів, вдягнувши вишиванки для проформи.
СИЛИ замало. Треба ще й РОЗУМ. Щоби відчувати межу, за яку не треба переходити. Ми зараз йдемо по лезу ножа. Стікаємо кров'ю, але йдемо вперед. Й баланс для нас зараз не менш важливий ніж сила волі.
Простіше кажучи, НЕ ДАМО СКУРВИТИ УКРАЇНСЬКУ ІДЕЮ.
З.І. Варто подумати над цим: www.facebook.com/taras.berezovets/posts/927927357237267 Посилання на оригінал: http://oleksa-sref.dreamwidth.org/111484.html