До Дня захисту дітей.
ЩОДНЯ ВБИВАЮТЬ 4200 ДiТЕЙ
Проповідь в міжнародний день захисту дітей.
В сьогоднішній день, дорогі отці, дорогі брати і сестри, нас зібрала в церкві спільна подія, свято державне, на котре не могла не відгукнутися Церква Христова, - сьогодні держава святкує міжнародний день захисту дитини.
Але як ми можемо говорити про захисти дитини, коли щороку в нашій державі вбивається півтора мільйона дітей через аборти. Офіційно статистика подає 700 тис., але разом з приватними клініками маємо півтора мільйона в рік. Про яку можна говорити любов до дитини в сьогоднішній день, брати і сестри? Якщо під час Великої Вітчизняної війни наш народ втратив 20 млн, у страшний голодомор 1932-33 рр. - 10 млн., то за період незалежності України ми втратили тільки дітей, вбитих через аборти, 34 млн.! В сьогоднішній день ми з вами разом запалили 4 200 свічок, котрі стали символом 4 200 дітей, котрі щодня убиваються власними батьками, матерями, за допомогою лікарів.
Ми живемо, брати і сестри, в страшний час, коли, з одного боку, людство говорить про мораль і гуманність, про культуру і цивілізацію, про прогрес, а з другого боку - робить страшні варварські злодіяння, котрі волають до неба за помстою.
Якщо ми подивимося на історію Ізраїльського народу, то побачимо, що коли Господь вводив його в Землю обіцяну, вона була заселена іншим народом, але в Біблії ми читаємо наказ Божий Мойсеєві, а згодом Ісусу Навинові безпощадно знищувати той народ, котрий вже жив у Землі обітованій.
Чому, брати і сестри, Господь дає такий наказ?
У Святому Писанні пишеться, що ті народи стали мерзенними в очах Божих. А знаєте, за що вони стали мерзенними? Ви думаєте, за те, що вони блудили, вбивали, говорили неправду - всі народи такими були, але у тих народів завелося особливо страшне зло - вони поклонялися ідолам Молоху і Ваалу.
Цих ідолів виготовляли з каменю або з бронзи, робили в середині них піч і накаляли цього ідола, і хто хотів заручитися підтримкою цих божків для себе, аби бути багатим і щасливим тощо, віддавав свого первенця у жертву цьому ідолу. Його розпалювали і на оці розпечені до чер-вона руки ідола клали свою першу дитину, яка помирала у страшних муках, - така була жертва Молоху чи Ваалу.
І за ці дитячі жертвоприношення цей народ став противним в очах Божих. Тому Господь наказав винищити з лиця землі цей народ.
Брати і сестри! Не допоможе молитва всіх церков в Україні, якщо в нашій країні щодня буде звершуватися 4 200 вбивств ні в чому невинних дітей, якщо щодня буде приноситися жахлива жертва страшному Молоху.
Люди виправдовують ситуацію по-різному: що немає грошей, чи жилої площі, то в них ще чогось там немає. Але це є неправда, бо ми живемо в час, коли жодна дитина, жодна людина з голоду не помре, коли є, Слава Богу, що їсти, є що пити, є що одягнути. Інша справа, що хтось хоче одягатися і їсти краще за інших, аби тільки щось ексклюзивне, щось не таке, як всі, - таким всі мільярди світу не допоможуть жити так, як вони хочуть. І взагалі - хіба можна виправдати вбивство дитини?!
Але, брати і сестри, ви подивіться на власні сім’ї і в кого є хоча б двоє дітей - запропонуйте старшим: от Іванку, Петрику, давай я уб’ю твою сестричку Іринку або Оксанку і від того тобі буде у два рази більше їжі, у два рази більше одягу, - і чи погодиться дитина, щоб вбили його молодшого братика або сестричку, щоб йому було в два рази більше їжі і розваг? Але, нажаль, те, на що ніколи не погодиться дитина, - те роблять дорослі люди, батьки, і ще шукають для себе якесь виправдання.
Ми у сьогоднішній день запалили ці 4 200 свічок для того, аби привернути увагу громадськості до цього питання; аби зрозуміли люди, що кров’ю власних дітей ніколи не збудуєш доброго майбутнього; щоб люди зрозуміли, що дитина є великий дар Божий, талант Божий, щастя від Господа Бога, що її треба шукати і просити у Бога, а не убивати і нищити із своєї утроби.
Дитина, брати і сестри, стає дитиною в момент зачаття, коли поєднуються чоловічі і жіночі статеві клітини. Вони мають по 23 хромосоми, а всі решта клітини в організмі людини мають по 46, і в момент злиття цих двох клітин стає 46 хромосом, утворюється повноцінний організм з повним набором генів, в яких визначена вся людина від кольору очей до характеру, тобто стає оця клітина вже повноцінною людиною, сформованою особистістю, і в момент зачаття Господь по-силає цій людині нетварну живу неповторну душу, котра претендує на вічне життя в раю.
Дитина росте і розвивається: уже у 18 днів у неї б’ється серце, фіксується імпульсами робота мозку, у 8 неділь в неї повністю сформовані кінцівки - ручки і ніжки, вона відчуває біль, вона рухається, вона плаває у водах. У три місяці вона спокійно ссе палець, вона повністю сформована.
У випадку, якщо б над нею хотіли би зробити аборт, вона буде утікати від жорстокої зброї, котрою хочуть її вбити, вона відкриває рота у безмовному крику, котрий не чують її батьки, ні матір, ні лікарі. Але дуже голосно чути цей крик на Небі!
Ось, брати і сестри, що хотів би вам сказати: людина, яка таке робить, стає убивцею перш за все для самої себе.
Ми знаємо, коли шофер ненароком збиває живу істоту, якогось песика чи котика, він відчуває страшний депресивний стан, бо він забрав невинне чуже життя. Що ж говорити про батьків, які забрали життя власної дитини? Один для одного і самі для себе вони на все життя залишилися убивцями. Тільки складне покаяння, тільки наближення до Господа Бога може вивести людину з цього важкого депресивного стану.
Можна, брати і сестри, сказати про суть аборту. Він звершується багатьма різноманітними способами: якщо це перший тиждень вагітності - жінці вводиться простогландін, гормон, котрий викликає родову діяльність, і утроба жіноча викидає дитину із себе.
Якщо операція аборту звершують в два з половиною - в три місяці, то тоді спочатку вводять вакуум-кюретку, якою розривають дитину на частини і висмоктують її із матері.
Якщо дитина старша трьох місяців - вводять інший інструмент і роздушують голову дитини, бо в неї вже сформований череп і мозок, тому вже треба розтиснути голову, аби видалити звідти дитину.
Якщо дитина ще старша - її можуть видаляти методом часткового народження, коли вводять в середину жінки щипці, щипцями витягують тіло дитини до виходу, тільки залишають голову в середині і ножицями протикають череп, розтягують ножиці, шприцем виймають з середини мозок і сплющують голову, і тоді витягують тіло дитини повністю.
Я вам не сцену з фільмів жахів розповідаю, я вам розказую будень практично кожного гінеколога, котрий робить аборти.
Якщо дитина старша п’яти місяців, аборт переважно роблять частинами, видаляють по черзі ручки, ніжки, розривають тіло, роздушують голову і тоді виймають. В той час, коли цим займається гінеколог, його асистент розкладає всі видалені частинки на столі, аби переконатися, що вся дитина видалена із утроби матері.
Ось такі страшні, катівні речі робляться над невинними, ні в чому неповинними дітьми.
Одного разу до духовного старця прийшла одна молода православна сім’я з таким проханням: «Отче, у нас четверо дітей і я знову вагітна, благословіть нам зробити аборт, бо ми не зможемо виростити п’ятьох дітей». А старець тоді сказав: «Ви мене просите, щоб я благословив вам убити дитину. Я не можу вам благословити вбити ось цю дитинку, бо вона ще навіть не бачила сонячного світла. Убийте, якщо хочете, оцю свою старшеньку, 15-літню, - вона вже побула, по-жила, її убивайте, а цій ще дозвольте хоча б народитися». І ті батьки замислилися, про що вони просять у Господа Бога.
Кожна матір готова за вже народжену дитину сама померти.
Але чим відрізняється дитина 5 хв. до народження і 5 хв. після народження? - нічим, просто наше серце, можливо, ще не так до неї прив’язалося, наші очі ще не подивилися в її очі, - оце і вся різниця.
Ми з вами, брати і сестри, у сьогоднішній день мусимо знати цю проблему, щоби не допустити її у свої сім’ї, у нашому оточені, в нашій парафії, у нашій родині і у нашому колективі. Краще про це знати, ніж такі речі зробити.
Але ми не маємо права і мовчати, і як ви бачите, Церква не мовчить, - тому що, брати і сестри, там де є мовчання, там воцаряється зло. Ще німецький філософ Едмунд Курт колись сказав: «Для воцаріння зла у світі достатньо, щоб добрі люди нічого не робили, - злі люди свою роботу зроблять». Ми це бачимо, брати і сестри, скрізь - бачимо з телебачення, бачимо, як воно пропагує швидше насильство, аніж любов, пропагує розпусту, а не стриманість. Якщо ми будемо мовчати, то ситуація буде ще гірше.
Я мушу сьогодні сказати і за інші речі. У дореволюційній Російській імперії, у тому числі в Україні, на 2 млн. шлюбів приходило 1 розлучення. Сьогодні 65% шлюбів закінчуються розлученням, сьогодні 2/3 шлюбів розпадаються.
Сьогодні ми взагалі стоїмо перед страшною проблемою. Європа потонула практично у розпусті, сьогодні там навіть уже у єпископи вибирають жінок, і не просто жінок, а жінок лесбіянок. Сьогодні це у них нормальні речі.
Наприклад, 25 років тому у європейських психотерапевтичних словниках «гомосексуалізм» відносився до ряду гострих психічних захворювань, але через 4 роки його пролобіювали з гострих у просто психічні захворювання, ще за 4 роки його протиснули у розряд гострих відхилень від норм поведінки, потім ще за 4 роки - це вже просто відхилення від норм поведінки, а рік тому, хочу вас «поздоровити», гомосексуалізм взагалі виключили із психотерапевтичного словника, тобто, таким чином, фактично визнавши таку поведінку за нормальну, і нікого це не дивує. Можна собі тільки уявити, що нас чекає в майбутньому, якщо ми будемо мовчати.
Так, діло Церкви проповідувати Христа і вчити людей, як іти до Христа. Але, повірте, що є духовна градація, і перш, ніж навчити людину класти своє життя навіть за ворога, треба її навчити любити свого ближнього, а щоб її навчити любити свого ближнього, спочатку мусиш її навчити хоча б добром віддячити за те добро, котре тобі дають, тобто «око за око, зуб за зуб». А щоб вчити цьому, спочатку треба мати справу з людиною, тобто істотою, котра відрізняється від тварин.
А сьогодні, коли людина вбиває власних дітей, вона таким чином ставить себе багато нижче від тварин, бо ми не знаємо тварини, котра би ціною власних дітей хотіла б покращити своє матеріальне становище. Крокодил, захищаючи кладку яєць, готовий померти, але не дати з’їсти своїх крокодилят. Горобчик вдає з себе пораненого, аби кота відвести від гніздечка, але він не дасть зруйнувати своє гніздо. А людина, аби їй жилося трошки ситніше, комфортніше, вбиває своїх дітей.
І тому сьогодні Церква мусить починати звідси, з самого низу, і вчити людину бути людиною, а не потворою. Подивіться на тварин, подивіться, як вони жертовно кладуть себе за своїх дітей, навчіться цьому.
Ми, брати і сестри, нажаль, дуже відірвалися від оточуючих людей, ми собі ходимо до церкви, собі молимося, і думаємо, що всі так, та світ сьогодні страшний, і ці 4200 свічок, які ми з вами запалили сьогодні, це тільки ті діти, котрі сьогодні, сьогодні! вбиті. Кожен раз, коли ми промовчали, коли ми про це комусь не сказали, можливо і через наше мовчання і ще одна дитина помирає. Будемо сподіватися, що спільними зусиллями ми зможемо зупинити хоча б те зло, котре звершується по незнанню, те зло, котре звершується через те, що поряд не знайшлося людини, котра би підказала, підтримала, напоумила, допомогла порадою; хоча би те зло, яке в наших силах перебороти, а за решту ми сьогодні молилися.
Ще прошу вас переглянути … фотографії, на котрих ви побачите, що суспільство не спить, але голос тих, хто бореться, практично не чутно на загальному фоні. Ви побачите, що там є і фотографії студентів, котрі протестують, і фотографії демонстрацій.
Різні заходи Церква робить, але ще раз кажу: нас повинно бути більше і ми повинні свою думку, те що ми знаємо, доносити до всіх людей, і таким чином зупинити це зло.
Амінь.
Слава Ісусу Христу.
прот. Роман Грищук, м. Чернівці
Опублікував Андрій Головков, 05 червня 2010 р.
Проповідь в міжнародний день захисту дітей.
В сьогоднішній день, дорогі отці, дорогі брати і сестри, нас зібрала в церкві спільна подія, свято державне, на котре не могла не відгукнутися Церква Христова, - сьогодні держава святкує міжнародний день захисту дитини.
Але як ми можемо говорити про захисти дитини, коли щороку в нашій державі вбивається півтора мільйона дітей через аборти. Офіційно статистика подає 700 тис., але разом з приватними клініками маємо півтора мільйона в рік. Про яку можна говорити любов до дитини в сьогоднішній день, брати і сестри? Якщо під час Великої Вітчизняної війни наш народ втратив 20 млн, у страшний голодомор 1932-33 рр. - 10 млн., то за період незалежності України ми втратили тільки дітей, вбитих через аборти, 34 млн.! В сьогоднішній день ми з вами разом запалили 4 200 свічок, котрі стали символом 4 200 дітей, котрі щодня убиваються власними батьками, матерями, за допомогою лікарів.
Ми живемо, брати і сестри, в страшний час, коли, з одного боку, людство говорить про мораль і гуманність, про культуру і цивілізацію, про прогрес, а з другого боку - робить страшні варварські злодіяння, котрі волають до неба за помстою.
Якщо ми подивимося на історію Ізраїльського народу, то побачимо, що коли Господь вводив його в Землю обіцяну, вона була заселена іншим народом, але в Біблії ми читаємо наказ Божий Мойсеєві, а згодом Ісусу Навинові безпощадно знищувати той народ, котрий вже жив у Землі обітованій.
Чому, брати і сестри, Господь дає такий наказ?
У Святому Писанні пишеться, що ті народи стали мерзенними в очах Божих. А знаєте, за що вони стали мерзенними? Ви думаєте, за те, що вони блудили, вбивали, говорили неправду - всі народи такими були, але у тих народів завелося особливо страшне зло - вони поклонялися ідолам Молоху і Ваалу.
Цих ідолів виготовляли з каменю або з бронзи, робили в середині них піч і накаляли цього ідола, і хто хотів заручитися підтримкою цих божків для себе, аби бути багатим і щасливим тощо, віддавав свого первенця у жертву цьому ідолу. Його розпалювали і на оці розпечені до чер-вона руки ідола клали свою першу дитину, яка помирала у страшних муках, - така була жертва Молоху чи Ваалу.
І за ці дитячі жертвоприношення цей народ став противним в очах Божих. Тому Господь наказав винищити з лиця землі цей народ.
Брати і сестри! Не допоможе молитва всіх церков в Україні, якщо в нашій країні щодня буде звершуватися 4 200 вбивств ні в чому невинних дітей, якщо щодня буде приноситися жахлива жертва страшному Молоху.
Люди виправдовують ситуацію по-різному: що немає грошей, чи жилої площі, то в них ще чогось там немає. Але це є неправда, бо ми живемо в час, коли жодна дитина, жодна людина з голоду не помре, коли є, Слава Богу, що їсти, є що пити, є що одягнути. Інша справа, що хтось хоче одягатися і їсти краще за інших, аби тільки щось ексклюзивне, щось не таке, як всі, - таким всі мільярди світу не допоможуть жити так, як вони хочуть. І взагалі - хіба можна виправдати вбивство дитини?!
Але, брати і сестри, ви подивіться на власні сім’ї і в кого є хоча б двоє дітей - запропонуйте старшим: от Іванку, Петрику, давай я уб’ю твою сестричку Іринку або Оксанку і від того тобі буде у два рази більше їжі, у два рази більше одягу, - і чи погодиться дитина, щоб вбили його молодшого братика або сестричку, щоб йому було в два рази більше їжі і розваг? Але, нажаль, те, на що ніколи не погодиться дитина, - те роблять дорослі люди, батьки, і ще шукають для себе якесь виправдання.
Ми у сьогоднішній день запалили ці 4 200 свічок для того, аби привернути увагу громадськості до цього питання; аби зрозуміли люди, що кров’ю власних дітей ніколи не збудуєш доброго майбутнього; щоб люди зрозуміли, що дитина є великий дар Божий, талант Божий, щастя від Господа Бога, що її треба шукати і просити у Бога, а не убивати і нищити із своєї утроби.
Дитина, брати і сестри, стає дитиною в момент зачаття, коли поєднуються чоловічі і жіночі статеві клітини. Вони мають по 23 хромосоми, а всі решта клітини в організмі людини мають по 46, і в момент злиття цих двох клітин стає 46 хромосом, утворюється повноцінний організм з повним набором генів, в яких визначена вся людина від кольору очей до характеру, тобто стає оця клітина вже повноцінною людиною, сформованою особистістю, і в момент зачаття Господь по-силає цій людині нетварну живу неповторну душу, котра претендує на вічне життя в раю.
Дитина росте і розвивається: уже у 18 днів у неї б’ється серце, фіксується імпульсами робота мозку, у 8 неділь в неї повністю сформовані кінцівки - ручки і ніжки, вона відчуває біль, вона рухається, вона плаває у водах. У три місяці вона спокійно ссе палець, вона повністю сформована.
У випадку, якщо б над нею хотіли би зробити аборт, вона буде утікати від жорстокої зброї, котрою хочуть її вбити, вона відкриває рота у безмовному крику, котрий не чують її батьки, ні матір, ні лікарі. Але дуже голосно чути цей крик на Небі!
Ось, брати і сестри, що хотів би вам сказати: людина, яка таке робить, стає убивцею перш за все для самої себе.
Ми знаємо, коли шофер ненароком збиває живу істоту, якогось песика чи котика, він відчуває страшний депресивний стан, бо він забрав невинне чуже життя. Що ж говорити про батьків, які забрали життя власної дитини? Один для одного і самі для себе вони на все життя залишилися убивцями. Тільки складне покаяння, тільки наближення до Господа Бога може вивести людину з цього важкого депресивного стану.
Можна, брати і сестри, сказати про суть аборту. Він звершується багатьма різноманітними способами: якщо це перший тиждень вагітності - жінці вводиться простогландін, гормон, котрий викликає родову діяльність, і утроба жіноча викидає дитину із себе.
Якщо операція аборту звершують в два з половиною - в три місяці, то тоді спочатку вводять вакуум-кюретку, якою розривають дитину на частини і висмоктують її із матері.
Якщо дитина старша трьох місяців - вводять інший інструмент і роздушують голову дитини, бо в неї вже сформований череп і мозок, тому вже треба розтиснути голову, аби видалити звідти дитину.
Якщо дитина ще старша - її можуть видаляти методом часткового народження, коли вводять в середину жінки щипці, щипцями витягують тіло дитини до виходу, тільки залишають голову в середині і ножицями протикають череп, розтягують ножиці, шприцем виймають з середини мозок і сплющують голову, і тоді витягують тіло дитини повністю.
Я вам не сцену з фільмів жахів розповідаю, я вам розказую будень практично кожного гінеколога, котрий робить аборти.
Якщо дитина старша п’яти місяців, аборт переважно роблять частинами, видаляють по черзі ручки, ніжки, розривають тіло, роздушують голову і тоді виймають. В той час, коли цим займається гінеколог, його асистент розкладає всі видалені частинки на столі, аби переконатися, що вся дитина видалена із утроби матері.
Ось такі страшні, катівні речі робляться над невинними, ні в чому неповинними дітьми.
Одного разу до духовного старця прийшла одна молода православна сім’я з таким проханням: «Отче, у нас четверо дітей і я знову вагітна, благословіть нам зробити аборт, бо ми не зможемо виростити п’ятьох дітей». А старець тоді сказав: «Ви мене просите, щоб я благословив вам убити дитину. Я не можу вам благословити вбити ось цю дитинку, бо вона ще навіть не бачила сонячного світла. Убийте, якщо хочете, оцю свою старшеньку, 15-літню, - вона вже побула, по-жила, її убивайте, а цій ще дозвольте хоча б народитися». І ті батьки замислилися, про що вони просять у Господа Бога.
Кожна матір готова за вже народжену дитину сама померти.
Але чим відрізняється дитина 5 хв. до народження і 5 хв. після народження? - нічим, просто наше серце, можливо, ще не так до неї прив’язалося, наші очі ще не подивилися в її очі, - оце і вся різниця.
Ми з вами, брати і сестри, у сьогоднішній день мусимо знати цю проблему, щоби не допустити її у свої сім’ї, у нашому оточені, в нашій парафії, у нашій родині і у нашому колективі. Краще про це знати, ніж такі речі зробити.
Але ми не маємо права і мовчати, і як ви бачите, Церква не мовчить, - тому що, брати і сестри, там де є мовчання, там воцаряється зло. Ще німецький філософ Едмунд Курт колись сказав: «Для воцаріння зла у світі достатньо, щоб добрі люди нічого не робили, - злі люди свою роботу зроблять». Ми це бачимо, брати і сестри, скрізь - бачимо з телебачення, бачимо, як воно пропагує швидше насильство, аніж любов, пропагує розпусту, а не стриманість. Якщо ми будемо мовчати, то ситуація буде ще гірше.
Я мушу сьогодні сказати і за інші речі. У дореволюційній Російській імперії, у тому числі в Україні, на 2 млн. шлюбів приходило 1 розлучення. Сьогодні 65% шлюбів закінчуються розлученням, сьогодні 2/3 шлюбів розпадаються.
Сьогодні ми взагалі стоїмо перед страшною проблемою. Європа потонула практично у розпусті, сьогодні там навіть уже у єпископи вибирають жінок, і не просто жінок, а жінок лесбіянок. Сьогодні це у них нормальні речі.
Наприклад, 25 років тому у європейських психотерапевтичних словниках «гомосексуалізм» відносився до ряду гострих психічних захворювань, але через 4 роки його пролобіювали з гострих у просто психічні захворювання, ще за 4 роки його протиснули у розряд гострих відхилень від норм поведінки, потім ще за 4 роки - це вже просто відхилення від норм поведінки, а рік тому, хочу вас «поздоровити», гомосексуалізм взагалі виключили із психотерапевтичного словника, тобто, таким чином, фактично визнавши таку поведінку за нормальну, і нікого це не дивує. Можна собі тільки уявити, що нас чекає в майбутньому, якщо ми будемо мовчати.
Так, діло Церкви проповідувати Христа і вчити людей, як іти до Христа. Але, повірте, що є духовна градація, і перш, ніж навчити людину класти своє життя навіть за ворога, треба її навчити любити свого ближнього, а щоб її навчити любити свого ближнього, спочатку мусиш її навчити хоча б добром віддячити за те добро, котре тобі дають, тобто «око за око, зуб за зуб». А щоб вчити цьому, спочатку треба мати справу з людиною, тобто істотою, котра відрізняється від тварин.
А сьогодні, коли людина вбиває власних дітей, вона таким чином ставить себе багато нижче від тварин, бо ми не знаємо тварини, котра би ціною власних дітей хотіла б покращити своє матеріальне становище. Крокодил, захищаючи кладку яєць, готовий померти, але не дати з’їсти своїх крокодилят. Горобчик вдає з себе пораненого, аби кота відвести від гніздечка, але він не дасть зруйнувати своє гніздо. А людина, аби їй жилося трошки ситніше, комфортніше, вбиває своїх дітей.
І тому сьогодні Церква мусить починати звідси, з самого низу, і вчити людину бути людиною, а не потворою. Подивіться на тварин, подивіться, як вони жертовно кладуть себе за своїх дітей, навчіться цьому.
Ми, брати і сестри, нажаль, дуже відірвалися від оточуючих людей, ми собі ходимо до церкви, собі молимося, і думаємо, що всі так, та світ сьогодні страшний, і ці 4200 свічок, які ми з вами запалили сьогодні, це тільки ті діти, котрі сьогодні, сьогодні! вбиті. Кожен раз, коли ми промовчали, коли ми про це комусь не сказали, можливо і через наше мовчання і ще одна дитина помирає. Будемо сподіватися, що спільними зусиллями ми зможемо зупинити хоча б те зло, котре звершується по незнанню, те зло, котре звершується через те, що поряд не знайшлося людини, котра би підказала, підтримала, напоумила, допомогла порадою; хоча би те зло, яке в наших силах перебороти, а за решту ми сьогодні молилися.
Ще прошу вас переглянути … фотографії, на котрих ви побачите, що суспільство не спить, але голос тих, хто бореться, практично не чутно на загальному фоні. Ви побачите, що там є і фотографії студентів, котрі протестують, і фотографії демонстрацій.
Різні заходи Церква робить, але ще раз кажу: нас повинно бути більше і ми повинні свою думку, те що ми знаємо, доносити до всіх людей, і таким чином зупинити це зло.
Амінь.
Слава Ісусу Христу.
прот. Роман Грищук, м. Чернівці
Опублікував Андрій Головков, 05 червня 2010 р.