Веб-конференция с главой Синоидального Издательского отдела УПЦ протоиереем Владимиром Савельевым
Очень хорошая веб-конференция с главой Синоидального Издательского отдела УПЦ протоиереем Владимиром Савельевым.
Из ответов:
В ответ на вопрос о существовании родового проклятия приведу цитату из Книги пророка Иеремии: «Вот наступают дни, говорит Господь, когда Я заключу с домом Израиля и с домом Иуды Новый Завет… В те дни уже не будут говорить: “отцы ели кислый виноград, а у детей на зубах оскомина”, но каждый будет умирать за свое собственное беззаконие; кто будет есть кислый виноград, у того на зубах и оскомина будет» (Иер. 31:31, 29-30). Древнее представление о родовом проклятии должно рассматриваться только в генетическом, а не в сотериологическом аспекте. Это означает, что дети могут унаследовать от родителей предрасположенность к тем или иным телесным или душевным недугам, но расплачиваться за свои греховные поступки они будут лично. За грехи своих родственников никто перед Богом отвечать не будет, каждый ответит сам за себя.
Читайте под катом выборку (все не влезло) + фото.
http://orthodox.org.ua/ru/node/6655
Веб-конференція голови Синодального Видавничого відділу Української Православної Церкви, викладача Київської Духовної Академії, кандидата богослов’я протоієрея Володимира Савельєва
Пропонуємо вашій увазі відповіді отця Володимира на запитання користувачів православного Інтернету.
Денис: Дорогий отче, чому випускається мало літератури державною мовою?
Протоієрей Володимир Савельєв: Шановний Денисе, в Україні взагалі видається недостатня кількість православної літератури. Тому рішенням Священного Синоду УПЦ від 18 квітня 2008 року (журнал №5) і було створено Видавничий відділ, основною метою діяльності якого є задоволення потреб Української Православної Церкви у духовній літературі. Одною з перших книг, виданих нашим відділом, був «Древній Києво-Печерський молитвослов», надрукований українською та церковнослов’янською мовами.
Зараз, наприклад, готується до друку «Православний Катехізис», теж українською. Але треба розуміти, що майже 99% релігійної літератури, яка рекомендована Церквою для духовного читання, потребує якісного перекладу спеціалістами високого професійного рівня, які б крім фахової світської освіти мали ще й вищу богословську. Тому прискорювати будь-якою ціною видавничий процес саме україномовної літератури навряд чи доречно. В противному випадку читач отримає книгу, від якої буде набагато більше шкоди ніж користі. Але, Денисе, хочу Вас запевнити, що робота в цьому напрямку ведеться. Для цього є і бажання й можливості. Потрібно лише терпіння.
Іван Сорока, Тернопіль: Чому багато книг не проходять цензуру, як це було за Синодального періоду Церкви? Книги з духом православного екстремізму можна купити в будь-якій церковній книжковій лавці. Це книги про не канонізованих святих, яким вже пишуть народні акафісти, про апокаліптичні тривоги та інше. Як Церква буде запобігати такому внутрішньому розладу?
Протоієрей Володимир Савельєв: Шановний Іване, хочу повідомити, що за рішенням Священного Синоду УПЦ від 18 квітня 2008 року (журнал № 5), видання, які пропонуються до друку з благословення Предстоятеля Української Православної Церкви, проходять обов’язкову богословську та літературну експертизу, яку проводить Видавничий відділ у співпраці з Київською Духовною Академією та Богословсько-канонічною комісією.
Дозвольте мені також не погодитися з Вашим висновком стосовно існування «внутрішнього розладу» в Церкві та твердження, що начебто у всіх православних парафіях продаються книги з «духом православного екстремізму».
По-перше важко зрозуміти, як можна поряд с таким словом як «екстремізм» ставити слово «православний», це все одно, що кілометри вимірювати у кілограмах. Екстремізм абсолютно не притаманний Православ’ю. Про це Ви можете дізнатись, прочитавши для початку хоча б «Православний Катехізис». Крім того ототожнювати людські пристрасті та деякі авторські викривлення з самим Православ’ям не тільки нерозумно, а й гріховно.
По-друге, для неупередженості погляду на стан речей в сфері православного книговидавництва слід констатувати наступне: література, яка зараз випускається православними видавництвами дійсно потребує більш якісного рівня редакційної підготовки, проведення обов’язкової та літературної експертизи, а також упорядкування системи її розповсюдження в мережі церковної книготоргівлі. Є надія на те, що всі ці питання найближчим часом обов’язково будуть розглянуті на черговому засіданні Священного Синоду Української Православної Церкви.
Андрій Кравченко: Шановний отець Володимир, доброго дня! З великою повагою та вдячністю згадую Ваше служіння в Іллінському храмі. Скажіть будь-ласка, коли в наших церковних крамницях можна буде без проблем придбати Біблію, Закон Божий, можливо Молитовник, видані українською мовою?
Протоієрей Володимир Савельєв: Шановний Андрію, дякую за добрі слова на мою адресу. Стосовно україномовної Біблії слід зазначити наступне: зараз існує декілька перекладів Святого Письма українською мовою, але жоден з них не можна визнати таким, що повністю задовольняв би ті вимоги, що висуває сучасна біблійна наука до священних текстів. Переклад Біблії сучасною українською мовою може зайняти не один рік і вимагатиме координації зусиль багатьох науковців різних напрямків, які тим чи іншим чином мають пряме відношення до біблеїстики.
Андрію, хочу запевнити Вас: серйозна робота в цьому напрямку вже ведеться. Це стосується не тільки питання про видання Біблії українською мовою, але також і навчально-катехетичної літератури, зокрема Закону Божого.
.
Світлана Дмитрук: Розкажіть, будь ласка, в яких країнах світу Ви бували?
Протоієрей Володимир Савельєв: Якщо не врахувати братніх нам країн - Росії та Білорусії, то побувати мені вдалося в Чехії, Німеччині, Нідерландах та Італії.
.
Сергій Доренко: Мудрими сказано: «Не роби ворогу своєму те, що ти не хочеш, щоб робили тобі». Це цілком християнське твердження, але мені відомо, що воно поширене й у мусульманській літературі. Як можна оцінити це явище? Чи воно має в собі екуменічний підтекст на зближення християнства з ісламом?
Протоієрей Володимир Савельєв: Шановний Сергію, це тільки на перший погляд «мудрість мудреців» цього світу здається схожою на слова Господа, Який говорив: «І як бажаєте, щоб вам люди чинили, так само чиніть їм і ви» (Лк. 6:31). В основі християнського «золотого правила» лежить заповідь любові до кожної людини в тому числі і до наших ворогів, чого Ви не знайдете в жодній зі світових релігій. Язичницька мораль теж знала подібну заповідь, проте в її основі лежав зовсім інший принцип, який зводив цю заповідь до банального утилітаризму. Певною мірою його можна виразити такими двома латинськими фразами: DO UT DES і DO UT FACIAS («я даю, щоб і ти дав» і « я даю, щоб і ти для мене щось зробив»). Христос навчав своїх послідовників зовсім іншому: «А коли любите тих, хто любить вас, яка вам за те ласка? Люблять бо й грішники тих, хто їх любить. І коли добре чините тим, хто добро чинить вам, яка вам за те ласка? Бо те саме і грішники роблять. А коли позичаєте тим, що й від них сподіваєтесь взяти, яка вам за те ласка? Позичають бо й грішники грішникам, щоб одержати стільки ж. Тож любіть своїх ворогів, робіть добро, позичайте, не ждучи нічого назад, і ваша за це нагорода великою буде, і синами Всевишнього станете ви, добрий бо Він до невдячних і злих» (Лк. 6:32-35). В Корані Ви теж не знайдете заклики Мухаммеда любити своїх ворогів. Максимум, чого можна очікувати від мусульманина - це поваги до благородного і сильного противника. Тому не варто шукати в подібних фразах якогось особливого екуменічного підтексту. Задача максимум в діалозі християнства з ісламом - це торжество ідеї мирного співіснування найбільших в світі за чисельністю релігій.
Л. Коробченко: Розкажіть, якщо це не секрет, про плани Видавничого відділу УПЦ на майбутнє.
Протоієрей Володимир Савельєв: Найближчим часом ми плануємо перевидати «Закон Божий», який було випущено 10-тисячним накладом у 2008 році (його було розпродано за декілька місяців). Також буде видано «Православний Катехізис» українською мовою. Є нагальна потреба в перевиданні Нового Завіту українською мовою (вперше надрукованого у 1988 році з благословення Патріарха Пімена). Зовсім скоро вийде з друку невеличка збірка проповідей Блаженнішого Митрополита Володимира «Сім слів Спасителя на Хресті».
Антон Каторжинський, секретар торгівельного представництва: Доброго дня! Розкажіть, будь ласка, наскільки добре, з Вашої точки зору, сьогодні захищаються в Україні права автора?
Протоієрей Володимир Савельєв: Наскільки мені відомо, українське законодавство по захисту авторських прав потребує суттєвого вдосконалення.
Петро Луцишин: Яка Ваша думка про газету «Україна молода»? Цікавлюся з тої причини, що це, напевно, єдине сьогоднішнє видання, котре продовжує підтримувати Філарета.
Протоієрей Володимир Савельєв: Шановний Петре, скажу відверто: цю газету я не читаю. Але якщо на її шпальтах дійсно друкуються публікації на підтримку Михайла Антоновича Денисенка, то звичайно моя оцінка буде вкрай негативною.
Наталія Бендиковська: Порекомендуйте щось цікаве почитати з духовної або художньої літератури. Дуже Вам вдячна.
Протоієрей Володимир Савельєв: Шановна Наталіє, практично неможливо навмання порекомендувати незнайомій людині щось цікаве для читання, бо невідомо, наскільки добре вона знайома з духовною та художньою літературою. Раджу Вам звернутися до свого духовного наставника. Впевнений, що він порадить Вам не тільки цікаву книгу, але ще й корисну для Вашого духовного збагачення.
Микола Лисинський, 49 років, Полтава: У мене складна життєва історія. Вперше я прийшов до віри у 1970-х роках і навіть служив паламарем у Вознесенському храмі - це було в Києві, де я навчався в Політехнічному інституті. Але потім якось втратив зв’язок із Церквою і вдруге повернувся до віри у 1990-х. Здійснив кілька паломництв всією Україною - біля десяти разів бував у Києво-Печерській Лаврі, у Почаївській Лаврі, в монастирях Буковини та Закарпаття, знаю прекрасні храми на Донеччині. Нещодавно я отримав запрошення їхати працювати до Португалії, але відмовився, бо прочитав у церковній пресі, що Церква не підтримує заробітчанства. Та там не такі й вигідні умови пропонували. Зараз працюю продавцем у магазині побутової техніки, мені подобається. Але відчуваю, що мушу щось зробити і для Церкви, та не можу зрозуміти, що саме. Щоб стати священиком - я не маю богословської освіти, щоб піти працювати до церковних відділів - не хочеться кидати свою роботу. Як мені вчинити? Бо дуже переживаю, треба ж і для Церкви попрацювати.
Протоієрей Володимир Савельєв: Коли воїни прийшли до Іоанна Хрестителя прийняти водне хрещення, вони запитали його: що нам робити? Відповідь була такою: «Нікого не кривдьте, не обмовляйте і задовольняйтесь платнею своєю» (Лк. 3:14). Тож будьте, Миколо, благочестивим прихожанином свого храму і продовжуйте ту діяльність, яка Вам подобається, не забуваючи настанову Хрестителя Господнього.
Аркадій Глушниченко, працівник Києво-Печерської Лаври: У 2008 році я здійснив паломництво до Єрусалиму, яке справило на мене надзвичайне враження. З тих пір почав багато читати духовної літератури. Перечитавши море всього, я зрозумів, що богослов’я - це шлях духовного пошуку. Може, це тільки моя особиста думка. Скажіть, як розуміти, коли в різних богословських книгах зустрічаються суперечності? Не буду наводити приклади, бо вони, напевно, Вам і так відомі. Хіба можуть в богослов’ї бути суперечності?
Протоієрей Володимир Савельєв: Шановний Аркадію, в православному богослов’ї немає жодних протиріч, що мають відношення до тих християнських істин, від прийняття яких залежить наше спасіння. В книгах на богословську тематику суперечності дійсно зустрічаються, але вони пов’язані виключно з людським фактором. Тому треба чітко розрізняти богословські думки чи навіть богословські системи окремих теологів, від тієї богословської спадщини, яку вірно зберігає Свята Православна Церква.
Ирина Семенова: Уважаемый протоиерей Владимир, хочу задать два вопроса:
1. Как и где узнать относительно староверов? Как это соотносится с Православием?
2. Существует ли родовое проклятие? И если да, то, что нужно сделать, чтобы от него избавиться? В Православном Молитвослове в молитве детей об усопших родителях упоминается на счет проклятия до третьего и даже четвертого колена.
Протоиерей Владимир Савельев: Уважаемая Ирина, староверов правильнее называть старообрядцами, поскольку речь всё же идет о строгом следовании старым обрядам, а не о какой-то другой вере, которая существенно отличалась бы от православной.
Старообрядчество возникло во второй половине XVII века в результате отделения от Русской Православной Церкви части верующих, отказавшихся принять церковные реформы Патриарха Никона (1652-1666). Целью их было приведение к единообразию богослужебного чина Русской Церкви с Греческой Церковью. Суть реформ касалась главным образом обрядовой стороны: введения трехперстного крестного знамения вместо двуперстного; отмены так называемых метаний, или малых земных поклонов (в 1653 году Патриарх Никон разослал по всем московским церквям «память», в которой говорилось: «не подобает в церкви метания творити на колену, но в пояс бы вам творити поклоны; еще и тремя персты бы есте крестились»); изменения направления движения во время крестных ходов и вокруг крещальной купели (хождение против солнца - "посолонь"), редактирования текстов Священного Писания и богослужебных книг (например, имя «Ісус» было заменено на «Іисус»), изменения числа просфор на проскомидии, замены сугубого (двойного) произнесения «аллилуйи» на трегубое (то есть на тройное), изменения формы креста (допущение изображения шестиконечного креста наряду с восьмиконечным) и др.
Богослужебная реформа вызвала острое сопротивление части духовенства и мирян, выступивших в защиту старых обрядов. Во главе старообрядческого раскола стоял протопоп Аввакум (1620-1682). После осуждения на церковном соборе 1666-1667 гг. он был сослан в Пустозёрск, где через 15 лет и был сожжен по указу царя Фёдора Алексеевича. Началось жестокое преследование старообрядцев царскими властями. В ХХ веке позиция нашей Церкви по старообрядческому вопросу значительно смягчилась. Поместный Собор РПЦ, состоявшийся в 1971 году, определил «утвердить постановление Патриаршего Священного Синода от 23 (10) апреля 1929 года об упразднении клятв Московского Собора 1656 года и Большого Московского Собора 1667 года, наложенных ими на старые русские обряды и на придерживающихся их православных христиан, и считать эти клятвы, яко не бывшие».
Тем не менее, формальная правота старообрядцев обернулась нравственной неправотой по отношению ко всей Церкви. Трагедия раскола в том, что для приверженцев протопопа Аввакума богослужебные обряды оказалась важнее самой сути православного вероучения. Была догматизирована внешняя форма обряда. Однако же следует помнить, что сами по себе старые обряды, без единства с Церковью, человека не спасают.
В ответ на вопрос о существовании родового проклятия приведу цитату из Книги пророка Иеремии: «Вот наступают дни, говорит Господь, когда Я заключу с домом Израиля и с домом Иуды Новый Завет… В те дни уже не будут говорить: “отцы ели кислый виноград, а у детей на зубах оскомина”, но каждый будет умирать за свое собственное беззаконие; кто будет есть кислый виноград, у того на зубах и оскомина будет» (Иер. 31:31, 29-30). Древнее представление о родовом проклятии должно рассматриваться только в генетическом, а не в сотериологическом аспекте. Это означает, что дети могут унаследовать от родителей предрасположенность к тем или иным телесным или душевным недугам, но расплачиваться за свои греховные поступки они будут лично. За грехи своих родственников никто перед Богом отвечать не будет, каждый ответит сам за себя.
Дмитро Друлаковський: Хто Ваші улюблені автори в художній літературі?
Протоієрей Володимир Савельєв: Шановний Дмитро, щоб не втомлювати читачів переліком імен, з Вашого дозволу назву лише одне прізвище. Це Микола Васильович Гоголь, який залишив після себе не тільки літературний, але й духовний спадок.
Студенты второго курса КДА: Отец Владимир, сердечно благодарим за преподавание нам Основного богословия в Духовной Семинарии. Когда узнали, что Вы не будете нам преподавать на 2 курсе КДА, мы очень огорчились! Почему Вы ушли?
Протоиерей Владимир Савельев: Уважаемые студенты, не огорчайтесь! Мы с вами встретимся через год. Я не оставил нашу духовную школу и продолжаю преподавать Основное богословие на ІІІ-ем курсе Академии. Человеку невозможно хорошо делать одновременно несколько дел. Пришлось почти полностью переключиться на работу в Издательском отделе.
Ковальчук Ігор Андрійович, студент 6-го курсу Ужгородської української богословської академії ім. свв. Кирила і Мефодія: Ваше Високопреподобіє, дорогий отець Володимир, прошу Вашого благословення. На даний час виходить багато церковних-богослужбових книг, вкладуться багато праці нашими отцями, викладачами, студентами по всій Українській Православній Церкві (УПЦ). Мені хотілось би дізнатися, яку більше категорію книг видає Видавничий відділ Української Православної Церкви? Як просувається нелегкий, але плідний шлях перекладу богослужбових книг на державну українську мову? І чи будуть нові книги, хоча б в одному-двох екземплярах надсилатися на богословські навчальні заклади (УПЦ), для ознайомлення?
Протоієрей Володимир Савельєв: Шановний Ігоре Андрійовичу, на даний час найбільше книг видано з гомілетики. В основному це збірки проповідей Предстоятеля нашої Церкви Блаженнішого Володимира: «Слово Предстоятеля», «Помилуй мя, Боже, помилуй мя», «Христос - наша Пасха», «Заступница усердная рода христианского», «Дивен Бог во святых Своих». Видавничий відділ також видає богослужбову, богословську, катехізаторську, дитячу та іншу літературу. На сайті http://www.orthodoxbook.org.ua/ Ви зможете детальніше ознайомитися з нашими виданнями. На жаль питання про розсилку нових книг поки що не розглядалося. Але оскільки постійним гостем Видавничого відділу є ректор Вашої богословської Академії протоієрей Віктор Бедь, то дану проблему ми успішно зможемо вирішити.
Володимир: Слава Ісусу Христу! Хотілося б взнати, коли видавничий відділ УПЦ займеться виданням серйозної богословської літератури, адже саме такої літератури на українській мові не вистачає?! Крім того, чи не здається Вам, що Видавничому відділу другої в світі, за кількістю приходів, Православній Церкві, повинно бути соромно за настільки малу кількість виданої богословської літератури? Адже це один із стовпів Церкви!
Протоієрей Володимир Савельєв: Слава навіки Богу! Шановний Володимире, Видавничий відділ займається виданням серйозної богословської літератури. Як приклад, книга викладача КДАіС протоієрея Олега Кожушного «Преподобний Роман Солодкоспівець і візантійська гімнографія ІІІ-VIII століть». Наукові статті в Трудах Київської Духовної Академії теж переважно друкуються українською мовою. Погоджусь з вами, україномовних наукових видань дійсно не вистачає. Але треба бути реалістом. Адже науково-богословські дослідження, які були б написані українською мовою і привертали увагу видавців, зустрічаються не так часто. Крім того, підготовка серйозної богословської книги може займати не один місяць, а інколи і не один рік. Кількість православних видань також залежить від кількості видавництв, які випускають книги на релігійну тематику. Тому потрібно не соромитись цієї проблеми, а спільними зусиллями її вирішувати.
До речі, зверніться в будь-яке світське видавництво та поцікавтеся, скільки часу воно витратить на підготовку до друку вищевказаної книги протоієрея Олега Кожушного, і Ви зрозумієте наскільки необґрунтованими є Ваші закиди по відношенню до Православної Церкви.
Оксана Марківна, місто Татарбунари, вчитель: Отче, підкажіть, будь-ласка, де у Києві можна придбати підручники з релігійної тематики для школи? Я чула, що восени у Лаврі була презентація книги «Таїнство віри». Де можна придбати таку книгу? Вдячна за відповідь.
Протоієрей Володимир Савельєв: Шановна Оксано, виданням книги Голови Відділу зовнішніх церковних зв’язків РПЦ архієпископа Волоколамського Іларіона (Алфєєва) «Таїнство віри» займався Відділ зовнішніх церковних зв’язків Української Православної Церкви. Щоб придбати цю книгу, слід звернутися до видавців.
Більш конкретну інформацію стосовно підручників з релігійної тематики Ви зможете отримати у Місіонерському відділі при Священному Синоді УПЦ.
Миронюк Олег: Отец Владимир, благословите! Возможно ли спастись во Христе в нашем современном мире?
Протоиерей Владимир Савельев: Олег, «невозможное человекам возможно Богу» (Лк. 18:27).
Ирина Семеновна, 43 года, Чернигов: Скоро год, как умер мой отец. Он крещенный, умирал, будучи 11 суток в коме. После Соборования остановилось кровотечение, и кома продлилась на трое суток. Простились ли ему грехи, если учесть, что он не мог исповедаться и причаститься? Правильно ли я считаю, что кома - это дар Божий? Иначе он бы испытывал страшные муки, а так просто слышал нас, реагировал на молитвы - смог сам пошевелиться
Протоиерей Владимир Савельев: Уважаемая Ирина Семеновна, милостивый Господь всегда облегчает страдания верующих людей, лежащих на смертном одре и страдающих неизлечимыми болезнями, особенно когда над ними совершается таинство Елеосвящения. Истинность Ваших выводов относительно последних дней жизни отца являются вполне обоснованными и не вызывают у меня и тени сомнения. Молитесь в церкви и дома за упокоение его души, полагаясь на милосердие Господа нашего Иисуса Христа.
Іоанн: Як Церква ставиться до гомосексуалістів-священиків і чародіїв-священиків? Які застосовує покарання або відлучення від церкві таких людей? Яка позиція Церкви і Предстоятеля УПЦ із цього питання?
Протоієрей Володимир Савельєв: Церковна позиція щодо мужолозтва викладена в «Основах соціальної концепції Руської Православної Церкви». Дозволю собі процитувати декілька речень з цього документу. «Святе Письмо та вчення Церкви недвозначно піддають осудові гомосексуальні статеві зв’язки, вбачаючи в них гріховне спотворення Богом даної природи людини. Апостол Павло, характеризуючи моральній стан язичницького світу, називає гомосексуальні стосунки найбільш “ганебними пристрастями” та “непотребствами”, що оскверняють людське тіло... (Рим. 1:26-27). “Не обманюйте себе... ні малакії, ні мужоложники... Царства Божого не успадкують”, - писав апостол мешканцям розбещеного Коринфа (1 Кор.6:9-10). ... Не відмовляючи нікому в основних правах на життя, особисту гідність та участь у суспільних справах, Церква, проте, вважає, що особи, які пропагують гомосексуальний спосіб життя, не повинні бути допущені до викладацької, виховної та іншої роботи серед дітей та молоді, а також займати керівне становище в армії та виправних установах».
Згідно церковних правил єпископ, пресвітер чи диякон, викритий у содомських гріхах чи чародійстві, негайно позбавляється священного сану. А ті, що заскніли в цих диявольських діяннях, взагалі відлучаються від Церкви.
Максим, Киев: Отец Владимир, Вы много лет преподавали в Академии и Семинарии Основное богословие, но теперь уже не преподаете. Чем вызван ваш практически полный уход из преподавательской деятельности?
Протоиерей Владимир Савельев: Уважаемый Максим, я уже отвечал на подобный вопрос студентов ІІ-го курса КДА. Хочу только добавить, что кроме преподавания на ІІІ-ем курсе я заведую кафедрой Основного богословия и апологетики, а также являюсь ответственным редактором журнала «Труды Киевской Духовной Академии».
.
Из ответов:
В ответ на вопрос о существовании родового проклятия приведу цитату из Книги пророка Иеремии: «Вот наступают дни, говорит Господь, когда Я заключу с домом Израиля и с домом Иуды Новый Завет… В те дни уже не будут говорить: “отцы ели кислый виноград, а у детей на зубах оскомина”, но каждый будет умирать за свое собственное беззаконие; кто будет есть кислый виноград, у того на зубах и оскомина будет» (Иер. 31:31, 29-30). Древнее представление о родовом проклятии должно рассматриваться только в генетическом, а не в сотериологическом аспекте. Это означает, что дети могут унаследовать от родителей предрасположенность к тем или иным телесным или душевным недугам, но расплачиваться за свои греховные поступки они будут лично. За грехи своих родственников никто перед Богом отвечать не будет, каждый ответит сам за себя.
Читайте под катом выборку (все не влезло) + фото.
http://orthodox.org.ua/ru/node/6655
Веб-конференція голови Синодального Видавничого відділу Української Православної Церкви, викладача Київської Духовної Академії, кандидата богослов’я протоієрея Володимира Савельєва
Пропонуємо вашій увазі відповіді отця Володимира на запитання користувачів православного Інтернету.
Денис: Дорогий отче, чому випускається мало літератури державною мовою?
Протоієрей Володимир Савельєв: Шановний Денисе, в Україні взагалі видається недостатня кількість православної літератури. Тому рішенням Священного Синоду УПЦ від 18 квітня 2008 року (журнал №5) і було створено Видавничий відділ, основною метою діяльності якого є задоволення потреб Української Православної Церкви у духовній літературі. Одною з перших книг, виданих нашим відділом, був «Древній Києво-Печерський молитвослов», надрукований українською та церковнослов’янською мовами.
Зараз, наприклад, готується до друку «Православний Катехізис», теж українською. Але треба розуміти, що майже 99% релігійної літератури, яка рекомендована Церквою для духовного читання, потребує якісного перекладу спеціалістами високого професійного рівня, які б крім фахової світської освіти мали ще й вищу богословську. Тому прискорювати будь-якою ціною видавничий процес саме україномовної літератури навряд чи доречно. В противному випадку читач отримає книгу, від якої буде набагато більше шкоди ніж користі. Але, Денисе, хочу Вас запевнити, що робота в цьому напрямку ведеться. Для цього є і бажання й можливості. Потрібно лише терпіння.
Іван Сорока, Тернопіль: Чому багато книг не проходять цензуру, як це було за Синодального періоду Церкви? Книги з духом православного екстремізму можна купити в будь-якій церковній книжковій лавці. Це книги про не канонізованих святих, яким вже пишуть народні акафісти, про апокаліптичні тривоги та інше. Як Церква буде запобігати такому внутрішньому розладу?
Протоієрей Володимир Савельєв: Шановний Іване, хочу повідомити, що за рішенням Священного Синоду УПЦ від 18 квітня 2008 року (журнал № 5), видання, які пропонуються до друку з благословення Предстоятеля Української Православної Церкви, проходять обов’язкову богословську та літературну експертизу, яку проводить Видавничий відділ у співпраці з Київською Духовною Академією та Богословсько-канонічною комісією.
Дозвольте мені також не погодитися з Вашим висновком стосовно існування «внутрішнього розладу» в Церкві та твердження, що начебто у всіх православних парафіях продаються книги з «духом православного екстремізму».
По-перше важко зрозуміти, як можна поряд с таким словом як «екстремізм» ставити слово «православний», це все одно, що кілометри вимірювати у кілограмах. Екстремізм абсолютно не притаманний Православ’ю. Про це Ви можете дізнатись, прочитавши для початку хоча б «Православний Катехізис». Крім того ототожнювати людські пристрасті та деякі авторські викривлення з самим Православ’ям не тільки нерозумно, а й гріховно.
По-друге, для неупередженості погляду на стан речей в сфері православного книговидавництва слід констатувати наступне: література, яка зараз випускається православними видавництвами дійсно потребує більш якісного рівня редакційної підготовки, проведення обов’язкової та літературної експертизи, а також упорядкування системи її розповсюдження в мережі церковної книготоргівлі. Є надія на те, що всі ці питання найближчим часом обов’язково будуть розглянуті на черговому засіданні Священного Синоду Української Православної Церкви.
Андрій Кравченко: Шановний отець Володимир, доброго дня! З великою повагою та вдячністю згадую Ваше служіння в Іллінському храмі. Скажіть будь-ласка, коли в наших церковних крамницях можна буде без проблем придбати Біблію, Закон Божий, можливо Молитовник, видані українською мовою?
Протоієрей Володимир Савельєв: Шановний Андрію, дякую за добрі слова на мою адресу. Стосовно україномовної Біблії слід зазначити наступне: зараз існує декілька перекладів Святого Письма українською мовою, але жоден з них не можна визнати таким, що повністю задовольняв би ті вимоги, що висуває сучасна біблійна наука до священних текстів. Переклад Біблії сучасною українською мовою може зайняти не один рік і вимагатиме координації зусиль багатьох науковців різних напрямків, які тим чи іншим чином мають пряме відношення до біблеїстики.
Андрію, хочу запевнити Вас: серйозна робота в цьому напрямку вже ведеться. Це стосується не тільки питання про видання Біблії українською мовою, але також і навчально-катехетичної літератури, зокрема Закону Божого.
.
Світлана Дмитрук: Розкажіть, будь ласка, в яких країнах світу Ви бували?
Протоієрей Володимир Савельєв: Якщо не врахувати братніх нам країн - Росії та Білорусії, то побувати мені вдалося в Чехії, Німеччині, Нідерландах та Італії.
.
Сергій Доренко: Мудрими сказано: «Не роби ворогу своєму те, що ти не хочеш, щоб робили тобі». Це цілком християнське твердження, але мені відомо, що воно поширене й у мусульманській літературі. Як можна оцінити це явище? Чи воно має в собі екуменічний підтекст на зближення християнства з ісламом?
Протоієрей Володимир Савельєв: Шановний Сергію, це тільки на перший погляд «мудрість мудреців» цього світу здається схожою на слова Господа, Який говорив: «І як бажаєте, щоб вам люди чинили, так само чиніть їм і ви» (Лк. 6:31). В основі християнського «золотого правила» лежить заповідь любові до кожної людини в тому числі і до наших ворогів, чого Ви не знайдете в жодній зі світових релігій. Язичницька мораль теж знала подібну заповідь, проте в її основі лежав зовсім інший принцип, який зводив цю заповідь до банального утилітаризму. Певною мірою його можна виразити такими двома латинськими фразами: DO UT DES і DO UT FACIAS («я даю, щоб і ти дав» і « я даю, щоб і ти для мене щось зробив»). Христос навчав своїх послідовників зовсім іншому: «А коли любите тих, хто любить вас, яка вам за те ласка? Люблять бо й грішники тих, хто їх любить. І коли добре чините тим, хто добро чинить вам, яка вам за те ласка? Бо те саме і грішники роблять. А коли позичаєте тим, що й від них сподіваєтесь взяти, яка вам за те ласка? Позичають бо й грішники грішникам, щоб одержати стільки ж. Тож любіть своїх ворогів, робіть добро, позичайте, не ждучи нічого назад, і ваша за це нагорода великою буде, і синами Всевишнього станете ви, добрий бо Він до невдячних і злих» (Лк. 6:32-35). В Корані Ви теж не знайдете заклики Мухаммеда любити своїх ворогів. Максимум, чого можна очікувати від мусульманина - це поваги до благородного і сильного противника. Тому не варто шукати в подібних фразах якогось особливого екуменічного підтексту. Задача максимум в діалозі християнства з ісламом - це торжество ідеї мирного співіснування найбільших в світі за чисельністю релігій.
Л. Коробченко: Розкажіть, якщо це не секрет, про плани Видавничого відділу УПЦ на майбутнє.
Протоієрей Володимир Савельєв: Найближчим часом ми плануємо перевидати «Закон Божий», який було випущено 10-тисячним накладом у 2008 році (його було розпродано за декілька місяців). Також буде видано «Православний Катехізис» українською мовою. Є нагальна потреба в перевиданні Нового Завіту українською мовою (вперше надрукованого у 1988 році з благословення Патріарха Пімена). Зовсім скоро вийде з друку невеличка збірка проповідей Блаженнішого Митрополита Володимира «Сім слів Спасителя на Хресті».
Антон Каторжинський, секретар торгівельного представництва: Доброго дня! Розкажіть, будь ласка, наскільки добре, з Вашої точки зору, сьогодні захищаються в Україні права автора?
Протоієрей Володимир Савельєв: Наскільки мені відомо, українське законодавство по захисту авторських прав потребує суттєвого вдосконалення.
Петро Луцишин: Яка Ваша думка про газету «Україна молода»? Цікавлюся з тої причини, що це, напевно, єдине сьогоднішнє видання, котре продовжує підтримувати Філарета.
Протоієрей Володимир Савельєв: Шановний Петре, скажу відверто: цю газету я не читаю. Але якщо на її шпальтах дійсно друкуються публікації на підтримку Михайла Антоновича Денисенка, то звичайно моя оцінка буде вкрай негативною.
Наталія Бендиковська: Порекомендуйте щось цікаве почитати з духовної або художньої літератури. Дуже Вам вдячна.
Протоієрей Володимир Савельєв: Шановна Наталіє, практично неможливо навмання порекомендувати незнайомій людині щось цікаве для читання, бо невідомо, наскільки добре вона знайома з духовною та художньою літературою. Раджу Вам звернутися до свого духовного наставника. Впевнений, що він порадить Вам не тільки цікаву книгу, але ще й корисну для Вашого духовного збагачення.
Микола Лисинський, 49 років, Полтава: У мене складна життєва історія. Вперше я прийшов до віри у 1970-х роках і навіть служив паламарем у Вознесенському храмі - це було в Києві, де я навчався в Політехнічному інституті. Але потім якось втратив зв’язок із Церквою і вдруге повернувся до віри у 1990-х. Здійснив кілька паломництв всією Україною - біля десяти разів бував у Києво-Печерській Лаврі, у Почаївській Лаврі, в монастирях Буковини та Закарпаття, знаю прекрасні храми на Донеччині. Нещодавно я отримав запрошення їхати працювати до Португалії, але відмовився, бо прочитав у церковній пресі, що Церква не підтримує заробітчанства. Та там не такі й вигідні умови пропонували. Зараз працюю продавцем у магазині побутової техніки, мені подобається. Але відчуваю, що мушу щось зробити і для Церкви, та не можу зрозуміти, що саме. Щоб стати священиком - я не маю богословської освіти, щоб піти працювати до церковних відділів - не хочеться кидати свою роботу. Як мені вчинити? Бо дуже переживаю, треба ж і для Церкви попрацювати.
Протоієрей Володимир Савельєв: Коли воїни прийшли до Іоанна Хрестителя прийняти водне хрещення, вони запитали його: що нам робити? Відповідь була такою: «Нікого не кривдьте, не обмовляйте і задовольняйтесь платнею своєю» (Лк. 3:14). Тож будьте, Миколо, благочестивим прихожанином свого храму і продовжуйте ту діяльність, яка Вам подобається, не забуваючи настанову Хрестителя Господнього.
Аркадій Глушниченко, працівник Києво-Печерської Лаври: У 2008 році я здійснив паломництво до Єрусалиму, яке справило на мене надзвичайне враження. З тих пір почав багато читати духовної літератури. Перечитавши море всього, я зрозумів, що богослов’я - це шлях духовного пошуку. Може, це тільки моя особиста думка. Скажіть, як розуміти, коли в різних богословських книгах зустрічаються суперечності? Не буду наводити приклади, бо вони, напевно, Вам і так відомі. Хіба можуть в богослов’ї бути суперечності?
Протоієрей Володимир Савельєв: Шановний Аркадію, в православному богослов’ї немає жодних протиріч, що мають відношення до тих християнських істин, від прийняття яких залежить наше спасіння. В книгах на богословську тематику суперечності дійсно зустрічаються, але вони пов’язані виключно з людським фактором. Тому треба чітко розрізняти богословські думки чи навіть богословські системи окремих теологів, від тієї богословської спадщини, яку вірно зберігає Свята Православна Церква.
Ирина Семенова: Уважаемый протоиерей Владимир, хочу задать два вопроса:
1. Как и где узнать относительно староверов? Как это соотносится с Православием?
2. Существует ли родовое проклятие? И если да, то, что нужно сделать, чтобы от него избавиться? В Православном Молитвослове в молитве детей об усопших родителях упоминается на счет проклятия до третьего и даже четвертого колена.
Протоиерей Владимир Савельев: Уважаемая Ирина, староверов правильнее называть старообрядцами, поскольку речь всё же идет о строгом следовании старым обрядам, а не о какой-то другой вере, которая существенно отличалась бы от православной.
Старообрядчество возникло во второй половине XVII века в результате отделения от Русской Православной Церкви части верующих, отказавшихся принять церковные реформы Патриарха Никона (1652-1666). Целью их было приведение к единообразию богослужебного чина Русской Церкви с Греческой Церковью. Суть реформ касалась главным образом обрядовой стороны: введения трехперстного крестного знамения вместо двуперстного; отмены так называемых метаний, или малых земных поклонов (в 1653 году Патриарх Никон разослал по всем московским церквям «память», в которой говорилось: «не подобает в церкви метания творити на колену, но в пояс бы вам творити поклоны; еще и тремя персты бы есте крестились»); изменения направления движения во время крестных ходов и вокруг крещальной купели (хождение против солнца - "посолонь"), редактирования текстов Священного Писания и богослужебных книг (например, имя «Ісус» было заменено на «Іисус»), изменения числа просфор на проскомидии, замены сугубого (двойного) произнесения «аллилуйи» на трегубое (то есть на тройное), изменения формы креста (допущение изображения шестиконечного креста наряду с восьмиконечным) и др.
Богослужебная реформа вызвала острое сопротивление части духовенства и мирян, выступивших в защиту старых обрядов. Во главе старообрядческого раскола стоял протопоп Аввакум (1620-1682). После осуждения на церковном соборе 1666-1667 гг. он был сослан в Пустозёрск, где через 15 лет и был сожжен по указу царя Фёдора Алексеевича. Началось жестокое преследование старообрядцев царскими властями. В ХХ веке позиция нашей Церкви по старообрядческому вопросу значительно смягчилась. Поместный Собор РПЦ, состоявшийся в 1971 году, определил «утвердить постановление Патриаршего Священного Синода от 23 (10) апреля 1929 года об упразднении клятв Московского Собора 1656 года и Большого Московского Собора 1667 года, наложенных ими на старые русские обряды и на придерживающихся их православных христиан, и считать эти клятвы, яко не бывшие».
Тем не менее, формальная правота старообрядцев обернулась нравственной неправотой по отношению ко всей Церкви. Трагедия раскола в том, что для приверженцев протопопа Аввакума богослужебные обряды оказалась важнее самой сути православного вероучения. Была догматизирована внешняя форма обряда. Однако же следует помнить, что сами по себе старые обряды, без единства с Церковью, человека не спасают.
В ответ на вопрос о существовании родового проклятия приведу цитату из Книги пророка Иеремии: «Вот наступают дни, говорит Господь, когда Я заключу с домом Израиля и с домом Иуды Новый Завет… В те дни уже не будут говорить: “отцы ели кислый виноград, а у детей на зубах оскомина”, но каждый будет умирать за свое собственное беззаконие; кто будет есть кислый виноград, у того на зубах и оскомина будет» (Иер. 31:31, 29-30). Древнее представление о родовом проклятии должно рассматриваться только в генетическом, а не в сотериологическом аспекте. Это означает, что дети могут унаследовать от родителей предрасположенность к тем или иным телесным или душевным недугам, но расплачиваться за свои греховные поступки они будут лично. За грехи своих родственников никто перед Богом отвечать не будет, каждый ответит сам за себя.
Дмитро Друлаковський: Хто Ваші улюблені автори в художній літературі?
Протоієрей Володимир Савельєв: Шановний Дмитро, щоб не втомлювати читачів переліком імен, з Вашого дозволу назву лише одне прізвище. Це Микола Васильович Гоголь, який залишив після себе не тільки літературний, але й духовний спадок.
Студенты второго курса КДА: Отец Владимир, сердечно благодарим за преподавание нам Основного богословия в Духовной Семинарии. Когда узнали, что Вы не будете нам преподавать на 2 курсе КДА, мы очень огорчились! Почему Вы ушли?
Протоиерей Владимир Савельев: Уважаемые студенты, не огорчайтесь! Мы с вами встретимся через год. Я не оставил нашу духовную школу и продолжаю преподавать Основное богословие на ІІІ-ем курсе Академии. Человеку невозможно хорошо делать одновременно несколько дел. Пришлось почти полностью переключиться на работу в Издательском отделе.
Ковальчук Ігор Андрійович, студент 6-го курсу Ужгородської української богословської академії ім. свв. Кирила і Мефодія: Ваше Високопреподобіє, дорогий отець Володимир, прошу Вашого благословення. На даний час виходить багато церковних-богослужбових книг, вкладуться багато праці нашими отцями, викладачами, студентами по всій Українській Православній Церкві (УПЦ). Мені хотілось би дізнатися, яку більше категорію книг видає Видавничий відділ Української Православної Церкви? Як просувається нелегкий, але плідний шлях перекладу богослужбових книг на державну українську мову? І чи будуть нові книги, хоча б в одному-двох екземплярах надсилатися на богословські навчальні заклади (УПЦ), для ознайомлення?
Протоієрей Володимир Савельєв: Шановний Ігоре Андрійовичу, на даний час найбільше книг видано з гомілетики. В основному це збірки проповідей Предстоятеля нашої Церкви Блаженнішого Володимира: «Слово Предстоятеля», «Помилуй мя, Боже, помилуй мя», «Христос - наша Пасха», «Заступница усердная рода христианского», «Дивен Бог во святых Своих». Видавничий відділ також видає богослужбову, богословську, катехізаторську, дитячу та іншу літературу. На сайті http://www.orthodoxbook.org.ua/ Ви зможете детальніше ознайомитися з нашими виданнями. На жаль питання про розсилку нових книг поки що не розглядалося. Але оскільки постійним гостем Видавничого відділу є ректор Вашої богословської Академії протоієрей Віктор Бедь, то дану проблему ми успішно зможемо вирішити.
Володимир: Слава Ісусу Христу! Хотілося б взнати, коли видавничий відділ УПЦ займеться виданням серйозної богословської літератури, адже саме такої літератури на українській мові не вистачає?! Крім того, чи не здається Вам, що Видавничому відділу другої в світі, за кількістю приходів, Православній Церкві, повинно бути соромно за настільки малу кількість виданої богословської літератури? Адже це один із стовпів Церкви!
Протоієрей Володимир Савельєв: Слава навіки Богу! Шановний Володимире, Видавничий відділ займається виданням серйозної богословської літератури. Як приклад, книга викладача КДАіС протоієрея Олега Кожушного «Преподобний Роман Солодкоспівець і візантійська гімнографія ІІІ-VIII століть». Наукові статті в Трудах Київської Духовної Академії теж переважно друкуються українською мовою. Погоджусь з вами, україномовних наукових видань дійсно не вистачає. Але треба бути реалістом. Адже науково-богословські дослідження, які були б написані українською мовою і привертали увагу видавців, зустрічаються не так часто. Крім того, підготовка серйозної богословської книги може займати не один місяць, а інколи і не один рік. Кількість православних видань також залежить від кількості видавництв, які випускають книги на релігійну тематику. Тому потрібно не соромитись цієї проблеми, а спільними зусиллями її вирішувати.
До речі, зверніться в будь-яке світське видавництво та поцікавтеся, скільки часу воно витратить на підготовку до друку вищевказаної книги протоієрея Олега Кожушного, і Ви зрозумієте наскільки необґрунтованими є Ваші закиди по відношенню до Православної Церкви.
Оксана Марківна, місто Татарбунари, вчитель: Отче, підкажіть, будь-ласка, де у Києві можна придбати підручники з релігійної тематики для школи? Я чула, що восени у Лаврі була презентація книги «Таїнство віри». Де можна придбати таку книгу? Вдячна за відповідь.
Протоієрей Володимир Савельєв: Шановна Оксано, виданням книги Голови Відділу зовнішніх церковних зв’язків РПЦ архієпископа Волоколамського Іларіона (Алфєєва) «Таїнство віри» займався Відділ зовнішніх церковних зв’язків Української Православної Церкви. Щоб придбати цю книгу, слід звернутися до видавців.
Більш конкретну інформацію стосовно підручників з релігійної тематики Ви зможете отримати у Місіонерському відділі при Священному Синоді УПЦ.
Миронюк Олег: Отец Владимир, благословите! Возможно ли спастись во Христе в нашем современном мире?
Протоиерей Владимир Савельев: Олег, «невозможное человекам возможно Богу» (Лк. 18:27).
Ирина Семеновна, 43 года, Чернигов: Скоро год, как умер мой отец. Он крещенный, умирал, будучи 11 суток в коме. После Соборования остановилось кровотечение, и кома продлилась на трое суток. Простились ли ему грехи, если учесть, что он не мог исповедаться и причаститься? Правильно ли я считаю, что кома - это дар Божий? Иначе он бы испытывал страшные муки, а так просто слышал нас, реагировал на молитвы - смог сам пошевелиться
Протоиерей Владимир Савельев: Уважаемая Ирина Семеновна, милостивый Господь всегда облегчает страдания верующих людей, лежащих на смертном одре и страдающих неизлечимыми болезнями, особенно когда над ними совершается таинство Елеосвящения. Истинность Ваших выводов относительно последних дней жизни отца являются вполне обоснованными и не вызывают у меня и тени сомнения. Молитесь в церкви и дома за упокоение его души, полагаясь на милосердие Господа нашего Иисуса Христа.
Іоанн: Як Церква ставиться до гомосексуалістів-священиків і чародіїв-священиків? Які застосовує покарання або відлучення від церкві таких людей? Яка позиція Церкви і Предстоятеля УПЦ із цього питання?
Протоієрей Володимир Савельєв: Церковна позиція щодо мужолозтва викладена в «Основах соціальної концепції Руської Православної Церкви». Дозволю собі процитувати декілька речень з цього документу. «Святе Письмо та вчення Церкви недвозначно піддають осудові гомосексуальні статеві зв’язки, вбачаючи в них гріховне спотворення Богом даної природи людини. Апостол Павло, характеризуючи моральній стан язичницького світу, називає гомосексуальні стосунки найбільш “ганебними пристрастями” та “непотребствами”, що оскверняють людське тіло... (Рим. 1:26-27). “Не обманюйте себе... ні малакії, ні мужоложники... Царства Божого не успадкують”, - писав апостол мешканцям розбещеного Коринфа (1 Кор.6:9-10). ... Не відмовляючи нікому в основних правах на життя, особисту гідність та участь у суспільних справах, Церква, проте, вважає, що особи, які пропагують гомосексуальний спосіб життя, не повинні бути допущені до викладацької, виховної та іншої роботи серед дітей та молоді, а також займати керівне становище в армії та виправних установах».
Згідно церковних правил єпископ, пресвітер чи диякон, викритий у содомських гріхах чи чародійстві, негайно позбавляється священного сану. А ті, що заскніли в цих диявольських діяннях, взагалі відлучаються від Церкви.
Максим, Киев: Отец Владимир, Вы много лет преподавали в Академии и Семинарии Основное богословие, но теперь уже не преподаете. Чем вызван ваш практически полный уход из преподавательской деятельности?
Протоиерей Владимир Савельев: Уважаемый Максим, я уже отвечал на подобный вопрос студентов ІІ-го курса КДА. Хочу только добавить, что кроме преподавания на ІІІ-ем курсе я заведую кафедрой Основного богословия и апологетики, а также являюсь ответственным редактором журнала «Труды Киевской Духовной Академии».
.