Крапки над ї...
Ніяк не можу зрозуміти проізраїльського апофеозу деяких блогерів. А ще більше подвійних стандартів. Майже вся українська блогосфера грудьми кинулася захищати "бідний Ізраїль" від нападок критиків після фіаско навколо Флотилії Свободи. Про самий інцедент вже не хочеться навіть згадувати, дискусії навколо нього вже перетворилися на істерію - з обох боків. Таке враження, що у декого цей порив любові до сіонізму - реакція цілком автоматична, у руслі - ми любимо сіоністів, бо москалі їх не люблять, або тому що Ізраїль підтримував Грузію у війні з Росією, так як і ми, тощо. Може варто проаналізувати, що саме ці люди підтримують?
Якщо спитати чи вони підтримують незаконну оккупацію Ізраїлем палестинських територій, зразу чуєш відповідь, що або оккупації в Газі нема, або коли нагадуєш, що вона продовжується на інших територіях, що вона ця оккупація цілком законна. І нікого не цікавлять подвійні стандарти: от оккупація Росією грузинських територій (а саме так це розглядає наш друг Грузія) пагано, а оккупація Східного Єрусалиму і Західного Берегу ні. От прагнення позбутися "совітської" оккупації в Прибалтиці і Західній Україні - це зрозуміло, а у Палестині ні. Якщо більшість країн світу засудили агресію Росії проти Грузії - то це правильно, а засуджувати Ізраїль за апартеїд та вбивства мирного палестинського населення - це виходить зовсім інше і засудження цього є демонстрацією цинізму, антисемітизму і взагалі мало не прагнення знищити Ізраїль зовсім.
Інша, цілком загадкова демонстрація подвійних стандартів - це відношення до палестинців. От боротьба інших народів за незалежність, у тому числі і українського, це цілком природнє і нормальне явище, а боротьба палестиців це тероризм. ОУН багато хто вважає національно визвольною організацією, що цілком логічно, а от Хамас - тільки терористичною, хоча між ними є багато чого спільного. При чому називаючи Хамас терористичною організацією використовують ідеологічний штамп їх опонентів: Хамас не може бути терористичною організацією, хоча б тому, що його тероризм не мета, а засіб досягнення мети. А мета Хамасу така як і у всіх національно-визвольних рухів - незалежність своєї батьківщини. При чому тероризм, який закидають Хамасу є таким самим засобом досягнення мети, котрим користувалися також і сіоністи і навіть ОУН. Можна сперечатися чого насправді прагне Хамас чи досягнення незалежності чи знищення Ізраїлю, але варто пам'ятати, що на певному етапі своєї боротьби за незалежність Палестини Арафат, який зміг знайти порозуміння з ізраїльтянами, теж прагнув знищення Ізраїлю. Цілі змінюються під впливом зовнішніх обставин і можливостей. Отже, національно-визвольних рух палестинців демонізується таким самим чином як і інші визвольні рухи, і зокрема як ОУН навіть зараз у російській пресі і історіографії. Однак очевидні подвійні стандарти багатьох не цікавлять. Блокада Гази, колективне знущання над палестинським народом, який ЗАКОННО обрав Хамас це "боротьба з тероризмом", а боротьба СРСР з лісовими братами у Прибалтиці чи з УПА, колективні виселення в Сибір це злочини та боротьба проти прагнення поневолених народів до свободи.
Тим, хто так наполегливо відмовляється бачити, як цілий світ, у тому числі багато і самих євреїв, засуджують численні злочини проти палестинського народу варто визначитися - або визнавати право всіх оккупантів знущатися над своїми жертвами, або застосовувати таку саму шкалу моральних цінностей і до тих, хто знущався і над твоїм власним народом. Така позиція, принаймні буде чесною і не треба буде кожен раз чиплятися за різні недолугі відмазки виправдовуючи черговий злочин оккупанта.