Let's Go Ride a Bike
як там красиво..
коли небо з усіх сторін різне,
коли гасаєш на ровері по аеродрому вповну, аж настоячи тиснеш на педалі і майже взлітаєш назустріч брудним сіро-синім хмарам, що переходять вгору в блакитні і попелясті..під цим всім просто рожеве небо і кілька вогнів від дальньої дороги.
коли позаду скоро ніч і яскрвий майже повний місяць не нагадує про місто.
коли повертаєшся назад в його сторону, в сторону колій, а попри високі дерева і недобудовані будинки з чорними щілинами вікон стає моторошно, як ніколи. і думаєш якнайшвидше чкурнути, щоб ніхто не виглянув з кущів. і думаєш як краще їхати: першим чи останнім, чи десь посередині, щоб оберегтись.
коли їдеш вздовж колії назустріч світлу в очі близької вже дороги і ніякої видомомсті шлагбауму, що ще треба хитро оминути.
і страх перехожого. його пакет стає схожим на якусь "болгарку" і всі розмови притихають обережно...коли він позаду, стає неймовірно легко і знову взлітаєш. а там вже траса і знайома дорога додому. єдине, що може статись це невдалий поворот і падіння, неуважний водій чи собаки-бродяги, любителі поганятись за ногами на педалях. все вдало.Стара бензоколонка на канаді - окрема тема коломийських техаських доріг. Це краї світу і гопстопів.
нові мої улюблені і найзатишніші місця
Anybody who rides a bike is a friend of mine. Gary Fisher