...притча про павучка ...
Був прекрасний вересневий ранок, трави блистіли росою і павутинки виблискували немовби шовкові гойдаючись в повітрі. Прикріпившись до одної із таких павутинок на верхівці дерева, чорно-жовтий павук спустився на землю. Однак йому не сподобалося це місце і він розгойдався дальше аж поки не зупинився на колючому кущі. Тут він знайшов багато гілочок і зміг звести свою павутину, залишив нитку, яка сходила з гори по якій він спустився, підтримувати верхню частину павутини. Це була прекрасна павутина: можна було сказати, що вона висіла в повітрі, так як необхідно було мати добрий зір, щоб замітити і прослідити за павутинкою що раз вище аж до самого верху. Дні проходили за днями. Були рідкісними мухи і павучок мусів збільшити свою павутину. Він міг це зробити тому що нитка яка йшла зверху була міцною. Тепер павутина збільшена в розмірах, покривала весь кущ і вологим жовтневим ранком нагадувала жемчужну вишивку, жемчужинами якої були виблискуючі краплини. Павучок гордився своєю роботою: він більше не був тою маленькою кулькою, що гойдалася в повітрі на одній нитці, полишений всього вміючи лише плести павутину. Тепер він бачив себе переміненого в великого, добре відгодованого павука, господаря павутини, яка покрила весь кущ.
Одного разу ранком він прокинувся з поганим настроєм: вночі були приморозки і жодний промінчик не освітлював його павутину а довкола не було ні одної навіть найменшої комашки. Весь день павук провів без їжі і без діла. Щоби зайняти час, він вирішив переглянути павутину, для того щоб переконатися, що вона добре прикріплена. Все було в порядку, однак він залишився, як перше в поганому настрої. Обходячи павутиною він раптом замітив в її верхній частині нитку, яка йому показалася цілком новою. Всі інші нитки до чогось були прикріплені і він знав кожний сучок, а ця невідома нитка ні до чого не вела: явна прикмета того, що вона вела в повітря. Павук випростувався ставши на лапки, уважно подивився вверх, але так і не зміг зрозуміти куди вела ця нитка. Здавалося, що вона губиться у хмарах. Павук ще більше розлючувався в міру того, як він дивився на цю нитку і ніяк не міг віднайти місце її прикріплення. Бідненький забув, що одного світлого вересневого ранку власне по цій павутинці він спустився вниз. Він забув, що власне завдяки цій нитці він зміг зіткати спочатку малу павутину а згодом перемінити її у велику павутину. Він забув все це і зупинився на думці про те, що в його конструкції є якась глупа і нікчемна нитка, яка не кріпиться до чогось розумного, нитка яка губиться в порожнечі.
- Геть цю нитку! - скрикнув павук і одним ударом своїх лапок обірвав її. В цей же момент павутина повисла: така мистецька геометрична конструкція покорчилась і коли павучок прийшов до себе, пронизаний колючками, прекрасна його павутина висіла у нього на голові, як маленька брудна ганчірка. Однієї миті було достатньо, щоб зруйнувати прекрасну конструкцію і це сталося лише тому, що павучок не зрозумів користі цієї нитки, яка сходила з висоти.
(с) салезіяни св. Івана Боско