Я хочу знати, любиш ти мене,
чи це вже сон, який уже не сниться?
Моєї долі пекло потайне,
моя сама від себе таємниця!
Чи ти за мене душу віддаси,
чи розміняєш суєтно і дрібно?
Краса - і тільки, трішечки краси,
душі нічого більше не потрібно.
Чи, може, в цім калейдоскопі літ,
де все нещадно звичне і щоденне,
ти просто мені дивишся услід
і трохи любиш сни свої про мене?
(c) Ліна Костенко
p.s.
... чомусь знову цитую Ліну Костенко, чи то настрій такий, не знаю, ... знаєте, в житті все має своє місце і свій час ... кожного разу мені здавалось (-ється), що я пропускаю щось важливе, але це не так ... кожного разу я зустрічаю різних людей ... і з часом розумію, що всі ці люди не випадкові, що в кожного є своє призначення в моєму житті, кожен з них вносить неповторність у мій океан емоцій і почуттів, кожен залишає маленький відбиток на моєму серці … зараз якнайповніше розумію мабуть найважливішу річ в свому житті , я давно про це говорила - я люблю ВСІХ ЛЮДЕЙ, котрі зустрічались і ще зустрінуться на моєму шляху. ...
Хочеться, щоб всім людям було так само добре, як сьогодні мені!
Люблю Вас! Віри Вам, любові та й Божого благословення! ...