... Устриця ...
УСТРИЦЯ
Морський Коник, одного дня проходжаючись дном моря, побачив молоду Устрицю. Вочевидь, з'явилась тут недавно, бо Морський Коник, любитель прогулянок, досі її не зустрічав.
«Доброго дня!» - приязно привітався Морський Коник, тихо постукавши у мушлю Устриці. Вже намірився відійти, щоб милуватись чудовим морем і його створіннями, та раптом тихий приємний голос йому відповів: «Для мене це буде справді добрий день, бо ти мене зауважив!»
- Ти не тутешня, правда? - спитав Морський Коник, якого зацікавило це сіре і шорстке створіння.
- Ні, але іноді морська течія заносить мене аж сюди...
- Тоді, мабуть, знаєш моїх друзів: міцного і балакучого Краба та пречудову, але трохи пекучу Медузу?
- Властиво, не знаю їх... Не маю друзів.
- Справді? Не може бути!
- Розумієш, я дуже несмілива, негарна, багато чого не вмію...
- Що ти кажеш! Кожен може приятелювати! Морський Коник був щасливий від спілкування з Устрицею, а Устриця почала вільно дихати, завдяки чому трішки відкрилася. Досі не знала, що так легко можна приносити комусь радість і самій її отримувати.
Настала ніч, і місяць відбивався у морському дні. Лише тоді Морський Коник і Устриця відчули втому. Змовкли на мить, а потім Устриця прошепотіла: «Я була дуже щаслива нині. Хочу тобі подарувати щось, що принесе радість, сподіваюся».
І, відкрившись перед здивованим Морським Коником, Устриця подала йому пречудову перлину з рожевими смужками, яка виблискувала у місячному сяйві.
- Це мій подарунок. Візьми її, - прошепотіла Устриця.
Морський Коник обережно взяв перлину. Вона була блискуча й тепла. Морський Коник відчув ніжні хвилі любові Устриці.
Можете ощасливлювати всіх, хто живе поруч.
Тоді відкриєте небачені скарби, котрі інакше не були б відкриті.
Можете чинити це за допомогою дрібничок.
То чому цього не чините? (с) Бруно Ферреро