Країна подорожей ....
Ура!!!!!!!!
Подорож відбулася незважаючи на погоду і все, що було проти неї!!!!
Скажу так - я задоволена поїздкою …. Вітання Ірцюні з Днем її Уродин ….
А тепер усе по порядку J
Субота була днем тижня, в який все відбувалося не за планом …
Але неділя безперечно повинна була стати незабутньою…
Особисто я вже о 6 год. ранку розпочала збиратись в подорож…
Зробила канапки, захопила коньячку, горішки у шоколаді, мигдаль, курагу, чіпси і грейпфрут … Взяла парасолю, яка була дуже тяжкою L…. Тато зранку весь час нагадував взяти паспорта, бо казав, нас не впустять у поїзд…я під впливом цього навіть написала Ірцюні СМС - візьми паспорт, на що вона потім мені скаже: для чого він нам, де ти думала його використовувати, може у готель чи ще десь ?!
До речі, забула, я ж написала Ірцюні СМС, яку як виявилось, вже колись її слала, особливо початок, ото халепа ….
Зустрілись ми о 7.20 на початку під’їзду і пішли на трамвай .. Довго не чекали і швидко опинились на вокзалі … вирушили на перон до поїзда «Львів-Москва». У нас були класні місця, посередині вагону, бокові, навпроти сиділа якась тіточка, яка явно їхала далеко і гризла насіння, а позаду ціла гоп-компанія старичків, жартую, але не молодих людей, які враховуючи те, що поїзд ще не рушив, взялись за сніданок… У одного з них, я сказала Ірцюні, голос як у сказочника, нащо вона мені відповіла, що він дітей всіх настрашить J
Отож початок було задано … Ірцюня тішилась вітанням… Ми просто говорили, сміялись і тішились, що вибрались!!!! Згадували виставу «5 притч» і атлетичного, як я казала атлантичного хлопця, який вразив своєю статурою і т.д. (кого цікавлять деталі, пишіть мені у асю або на мило)
Десь після години у дорозі, ми теж вирішили перекусити …отож з’їли канапки Ірці (з язиком) і випили собі по 20 г. коньячку!!! Загалом настрій був позитивний… Приїхавши у Тернопіль нас застав дощ, але це нас не збентежило і ми вирішили насолоджуватись поїздкою!!! Перше, що побачили - це пам’ятник О.С. Пушкіну, І. Франку і драматичний театр, … Вразили нас лавки, ми були просто у захопленні від них…. Особливо, та що з сердечками…
Наблизившись до театру ми почули відправу служби у церкві, подумали, ото підемо зігріємось, послухаємо проповідь… Рушили у напрямі звуку….бачимо радіостанція чи телебачення…церкви і близько немає…на ялині гучномовець…ото халепа…
Наступне, що ми побачили - це Домініканський костел, але зараз він називається якось по-іншому… Гарна церква, ото в ній відбувалась відправа, ми до неї повернулись ще ввечері, вона на реконструкції…Побачили пам’ятник Данилу Галицькому…рухались завжди прямо, готель … і повільними кроками наблизились до Тернопільського озера. Краса, свіжий подих повітря, підвищена вологість, важко передати словами… аж хочеться повернутись знову туди… Зупинились у альтанці, вирішили зігрітись і перекусити бананами … Дорогою назад бачили їхню облраду і ще кілька будівель, які справляли враження, що ми у Києві..
Після озера, вуличками, які нагадували скоріш якесь європейське місто, ми наблизились до автокефальної Успенської церкви (Церкви Різдва). У ній зберігається ікона богородиці, подарована храму в 1730 р.
Оскільки і наділі падав дощ ми вирішили зупинитись у кафе… по дорозі бачили будівлю Тернопільського МВС… Зупинились у піццерії десь на 1-1,30 год. І вирішили йти далі… подумали до автовокзалу, можливо маршруткою поїдемо додому або ще при нагоді виберемось кудись поближче… Дощ перестав… потеплішало…. Поблизу автовокзалу стояла маршрутка, на якій окрім всіх міст і сіл, які вона відвідувала, був Збараж…Ми запитали водія, кілько то часу треба, щоб туди доїхати, він каже, якщо сідаєте уже, то за 25 хв. будете. Отак, ми рушили на Збараж, хоча по дорозі ще снувала думка висісти… Вияснили, що о 16,30 год. можемо повернутись назад (біля танку нас мали забрати).
Збараж маленьке містечко. Разило великою кількістю церков, приємними людьми, зокрема фото біля річки, яке нам робив один пан, де ми з Ірцюнею, не перевершене - ні мене, ні її на ній не має…
Не буду зупинятись на Збаражі детально, все зобачите на фото…
О 5 год. ми повернулись до Тернополя…Побували ще раз біля озера, у ресторані «Європа», погуляли вечірньою центральною частиною міста, з’їли мої канапки (поділившись з песиком)…і рушили на вокзал…
Дорога додому була важкою, враховуючи те, що ми втомились і поїзд їхав дуже довго. Мій тато казав, ВИ напевне там одні їдете, раніше ніж за 5 годин не доїдете J
Але ми доїхали, вчасно попали додому і розпочали новий тиждень, повні сил і бажання кудись з’їздити ще…
Пробачте, за помилки, не правильну побудову речень, орфографію…Не вмію я писати зовсім… Можливо дещо і пропустила, але ….. враження залишились на все життя!!! Дякую!!!!