запах
вже тисячі разів писалось про ці кляті запахи, але від того не стає простіше.
Ідеш собі, біжиш кудись, думаєш, скажімо, про роботу, а тут неясно звідки вривається в легені запах, і в мозку стається вибух, і вже перед очима ніц не бачиш. запах поглинає тебе, потопаєш в ньому. і - долі миті - переносишся у зовсім інший вимір...
запахи-запахи...
і коли , здається, розчинився до елементарних частинок... він зникає, лишаючи тебе у такому розібрано-розбітому стані.
один мій знайомий, давненько це було, ще до "популярності "парфуму" Зюскінда" колекціонував запахи класично-криміналістичним способом - на ватку-шмату і в кульок, а кульок, відповідно, на вузол. і коли хтів когось відчути-згадати відкривав відповідний кульочок.
таким чином звикнути до певних, важливих для тебе, запазів і врешті позбутись цієї "важливості".
але ж не можна всі фрагменти життя так "засолити".
от і виходять такі понічні марення )...
Ідеш собі, біжиш кудись, думаєш, скажімо, про роботу, а тут неясно звідки вривається в легені запах, і в мозку стається вибух, і вже перед очима ніц не бачиш. запах поглинає тебе, потопаєш в ньому. і - долі миті - переносишся у зовсім інший вимір...
запахи-запахи...
і коли , здається, розчинився до елементарних частинок... він зникає, лишаючи тебе у такому розібрано-розбітому стані.
один мій знайомий, давненько це було, ще до "популярності "парфуму" Зюскінда" колекціонував запахи класично-криміналістичним способом - на ватку-шмату і в кульок, а кульок, відповідно, на вузол. і коли хтів когось відчути-згадати відкривав відповідний кульочок.
таким чином звикнути до певних, важливих для тебе, запазів і врешті позбутись цієї "важливості".
але ж не можна всі фрагменти життя так "засолити".
от і виходять такі понічні марення )...