помаранчеве-2
у продовження кольорового флешмобу ми з
moy_compas придумали новий флешмоб - міні-історії про дві-три фотографії з кольорової підбірки. хто бавився у кольорові фото - долучайтеся ;)
отже, фотографія номер 8 з моєї дванадцятки
- особливий подарунок від особливих людей: коробочка для диска з фотографіями.
і коробочку, і фотографії робила талановита і дуже світла springfrom, асестувала їй в обох випадках не менш талановита і не менш світла chychatunka. мені перехоплювало дух від думки, що Оксанка виділила так багато свого часу для того, щоб зробити нам на згадку фотосесію про наше очікування Дива. але я була зворушена до глибини душі, коли побачила цю коробочку. це неймовірно - тримати в руках річ, яку хтось змайстрував для тебе - просто так, без будь-якої причини чи розрахунку, знати, що в цю річ вкладені зусилля, час, і головне - найтепліші почуття! і хоч помаранчевих речей у мене вдома дууууже багато, я від початку знала - ця коробочка обов"язково буде в 12-ці )))
фото № 10
- бутлик маринованого солодкого перцю від мами, привезений Уляною в понеділок з Тернополя.
знаєте, скільки не їжджу з Тернополя в Київ, моя мама перед від"їздом завжди бігає по хаті в пошуках чогось такого, що ще можна дати мені в столицю. в різні часи це були різні речі. хоч переважно таки продукти. стійке переконання, що в Тернополі все дешевше ніж у Києві, цілком перекриває мої благання зупинитися і непідйомну вагу сумки (сумок). коли я жила в тітки під час навчання возити доводилося все: від банальних макаронів до польських витребеньок, які в Києві не було змоги купити. причому тоді я тягала всі торби сама. щоправда, консервації мама тоді не передавала - тітка знаааачно більша фанатка того діла (хоч і не така талановита), та й мама в ті роки майже нічого не закривала... а жаль! мені так хотілося її смачнючого овочевого асорті, маринованих огірочків із гірчицею, шпарагової квасолі стрючками, але найбільше я сумувала за перцем із медом! от навіть зараз при думці про нього - слинка тече (добре, що в холодильнику ще трохи залишилося). цієї осені мама вперше за останні 10 років (на честь моєї вагітності) піддалася на мої вмовляння і закрила кілька баночок! ням-ням!
moy_compas придумали новий флешмоб - міні-історії про дві-три фотографії з кольорової підбірки. хто бавився у кольорові фото - долучайтеся ;)
отже, фотографія номер 8 з моєї дванадцятки
- особливий подарунок від особливих людей: коробочка для диска з фотографіями.
і коробочку, і фотографії робила талановита і дуже світла springfrom, асестувала їй в обох випадках не менш талановита і не менш світла chychatunka. мені перехоплювало дух від думки, що Оксанка виділила так багато свого часу для того, щоб зробити нам на згадку фотосесію про наше очікування Дива. але я була зворушена до глибини душі, коли побачила цю коробочку. це неймовірно - тримати в руках річ, яку хтось змайстрував для тебе - просто так, без будь-якої причини чи розрахунку, знати, що в цю річ вкладені зусилля, час, і головне - найтепліші почуття! і хоч помаранчевих речей у мене вдома дууууже багато, я від початку знала - ця коробочка обов"язково буде в 12-ці )))
фото № 10
- бутлик маринованого солодкого перцю від мами, привезений Уляною в понеділок з Тернополя.
знаєте, скільки не їжджу з Тернополя в Київ, моя мама перед від"їздом завжди бігає по хаті в пошуках чогось такого, що ще можна дати мені в столицю. в різні часи це були різні речі. хоч переважно таки продукти. стійке переконання, що в Тернополі все дешевше ніж у Києві, цілком перекриває мої благання зупинитися і непідйомну вагу сумки (сумок). коли я жила в тітки під час навчання возити доводилося все: від банальних макаронів до польських витребеньок, які в Києві не було змоги купити. причому тоді я тягала всі торби сама. щоправда, консервації мама тоді не передавала - тітка знаааачно більша фанатка того діла (хоч і не така талановита), та й мама в ті роки майже нічого не закривала... а жаль! мені так хотілося її смачнючого овочевого асорті, маринованих огірочків із гірчицею, шпарагової квасолі стрючками, але найбільше я сумувала за перцем із медом! от навіть зараз при думці про нього - слинка тече (добре, що в холодильнику ще трохи залишилося). цієї осені мама вперше за останні 10 років (на честь моєї вагітності) піддалася на мої вмовляння і закрила кілька баночок! ням-ням!