філософія любові тощо
через те, що в п"ятницю я не працювала, а вчилася, вихідні розтяглися. після перепетій, пов"язаних із закриттям "Вона", Інститут Томи Аквінського став острівцем, де немає кризи і душа відпочиває. два дні напруженого графіку пар і іспитів - але я зараз зовсім не почуваюся втомленою.
після повідомлення про закриття "вони" довелося чимало коментарів прочитати, кілька статей. люди переважно пишуть, що не читали і не шкодують, що закрили, бо на два "тупих жіночих журнали" стало менше, от тільки біда, що то саме україномовні жіночі журнали. побідкалися, що українська мова бідна і нещасна, і на тому скінчилося. я й не чекала чогось іншого. коли я тільки прийшла працювати у цю редакцію, вона звичайно була зовсім іншим виміром. після "Книжника", - як інша галактика. принаймні середовище, дух відрізнялися від уже звичного сучукрлітного неабияк. і певно банально буде написати, що закриття дало зрозуміти, наскільки добре я почувалася в цьому колективі. так, це був звичайний жіночий журнал, але - не глянець. він друкувався на гарному крейдованому папері, в ньому були типові рубрики, але в ньому працювали справжні люди. і віддавали свої сили роботі вони по-справжньому. я багато чого навчилася від них за минулий рік. за цей досвід дякую їм і Богові, Який привів мене в редакцію "Вона" за посередництвом ya_sun_ya, якій також дуже-дуже дякую! так воно стається, що іноді те, що нам здається крайнім варіантом, на який ми погоджуємося майже у відчаї, потім перетворюється на джерело багатьох Божих ласк, треба тільки довірити Йому творити диво з нашого життя...
навчання в Томи Аквінського - це відрив від реальності. і це саме те, чого мені завжди так бракувало в Києві. найперше, що мене вразило в перший день навчання, був чай на парах зі справжніх горняток. горнятка можна взяти на кухні, запарити чай безкоштовним окропом і пити прямісінько під носом викладача, поки той говорить про високі матерії. після універу Шевченка це мене просто шокувало! ) кожна сесія краща за попередню, а всі предмети настільки цікаві, що хочеться вловити кожнісіньке слово лектора й обов"язково прочитати всю рекомендовану ним літературу. на жаль, останнє мені не дуже вдається )
на сесії, яка щойно скінчилася, ми засвоювали два предмети: "сімейну педагогіку та християнське виховання" і "філософію любові". обидва наповнили величезним об"ємом позитивної інформації. але філософія любові, читана нашим ректором, о.Адамом, торкнула моєї душі особливо. я боялася, що о.Адам почне відповідати нам на типові питання "філософія любові як наука", "зачинателі науки про філософію любові", "методи дослідження філософії любові", "історія формування філософії любові". але о.Адам не виправдав моїх сподівань і говорив нам про любов з точки зору філософії.
пілся іспиту з теології Таїнства Подружжя ми з Даньом зустрілися на М Лук"янівська з чудовою mur_myrka, яка зв"язала для Даня супер-шапку з великим-превеликим кутасом. за це ми їй дуже вдячні! ) про таку шапку Даньо мріяв давно, просто ніде не міг її купити, бо таких шапок зараз не знайдеш у вільному продажу. а Мур втиснула цю шапку в свою щільну чергу в"язання - і Даньова мрія збулася, з чого я невимовно радію! справжній подарунок від св. Миколая!!!
ось така от шапочка )))
а щойно я вилізла з ромашкової ванни, яку Даньо приготував для мене і почуваюся на сьомому небі від щастя! за тим, як Даньо любить мене можна вивчати філософію любові - його любов не знає "якщо", "тому що", "коли" й будь-яких інших прислівників, прийменників чи займенників. він любить і вчить мене любити. для мене це великий привід дякувати Богові!
після повідомлення про закриття "вони" довелося чимало коментарів прочитати, кілька статей. люди переважно пишуть, що не читали і не шкодують, що закрили, бо на два "тупих жіночих журнали" стало менше, от тільки біда, що то саме україномовні жіночі журнали. побідкалися, що українська мова бідна і нещасна, і на тому скінчилося. я й не чекала чогось іншого. коли я тільки прийшла працювати у цю редакцію, вона звичайно була зовсім іншим виміром. після "Книжника", - як інша галактика. принаймні середовище, дух відрізнялися від уже звичного сучукрлітного неабияк. і певно банально буде написати, що закриття дало зрозуміти, наскільки добре я почувалася в цьому колективі. так, це був звичайний жіночий журнал, але - не глянець. він друкувався на гарному крейдованому папері, в ньому були типові рубрики, але в ньому працювали справжні люди. і віддавали свої сили роботі вони по-справжньому. я багато чого навчилася від них за минулий рік. за цей досвід дякую їм і Богові, Який привів мене в редакцію "Вона" за посередництвом ya_sun_ya, якій також дуже-дуже дякую! так воно стається, що іноді те, що нам здається крайнім варіантом, на який ми погоджуємося майже у відчаї, потім перетворюється на джерело багатьох Божих ласк, треба тільки довірити Йому творити диво з нашого життя...
навчання в Томи Аквінського - це відрив від реальності. і це саме те, чого мені завжди так бракувало в Києві. найперше, що мене вразило в перший день навчання, був чай на парах зі справжніх горняток. горнятка можна взяти на кухні, запарити чай безкоштовним окропом і пити прямісінько під носом викладача, поки той говорить про високі матерії. після універу Шевченка це мене просто шокувало! ) кожна сесія краща за попередню, а всі предмети настільки цікаві, що хочеться вловити кожнісіньке слово лектора й обов"язково прочитати всю рекомендовану ним літературу. на жаль, останнє мені не дуже вдається )
на сесії, яка щойно скінчилася, ми засвоювали два предмети: "сімейну педагогіку та християнське виховання" і "філософію любові". обидва наповнили величезним об"ємом позитивної інформації. але філософія любові, читана нашим ректором, о.Адамом, торкнула моєї душі особливо. я боялася, що о.Адам почне відповідати нам на типові питання "філософія любові як наука", "зачинателі науки про філософію любові", "методи дослідження філософії любові", "історія формування філософії любові". але о.Адам не виправдав моїх сподівань і говорив нам про любов з точки зору філософії.
пілся іспиту з теології Таїнства Подружжя ми з Даньом зустрілися на М Лук"янівська з чудовою mur_myrka, яка зв"язала для Даня супер-шапку з великим-превеликим кутасом. за це ми їй дуже вдячні! ) про таку шапку Даньо мріяв давно, просто ніде не міг її купити, бо таких шапок зараз не знайдеш у вільному продажу. а Мур втиснула цю шапку в свою щільну чергу в"язання - і Даньова мрія збулася, з чого я невимовно радію! справжній подарунок від св. Миколая!!!
ось така от шапочка )))
а щойно я вилізла з ромашкової ванни, яку Даньо приготував для мене і почуваюся на сьомому небі від щастя! за тим, як Даньо любить мене можна вивчати філософію любові - його любов не знає "якщо", "тому що", "коли" й будь-яких інших прислівників, прийменників чи займенників. він любить і вчить мене любити. для мене це великий привід дякувати Богові!