про закриті гештальти, смугасту сукенку і наш серпень
коли літо різко піднялося з дивана й попрямувало до виходу, я вхопила його за руку. воно повернуло до мене своє обличчя, кашлянуло (застудилося при такій погоді) і ми якийсь час ще мовчки дивилися одне одному в очі. тоді я зрозуміла, що відпускаю його. і воно теж це відчуло. усміхнулося. цьомнуло мене в носа і вийшло в ясну ніч.
а я повернулася в кімнату, сьорбнула м"ятного чаю і, на згадку про нього, вирішила написати про наш серпень.
1-го серпня у мого брата день народження. і річниця шлюбу батьків. ми завжди святкуємо цей день. так Бог дає, що досить часто нам вдається збиратися родиною. цього року збиралися теж. мама наготувала смаколиків. спекла торт "Спартак". а Терезка допомагала його перемащувати.
після повернення в Київ ми мали прекрасні 2 тижні тиші тут. вдома були тільки ми й Олег, у Даня ще тривала відпустка. це було таке світле буття разом, що виділити щось окремо важко. прості звичайні дні, наповнені по вінця теплом і внутрішнім затишком.
Терезка почала вимагати собі ложку. ну, і попри цікавість до тарілки з зупою, завжди знайдеться нагода, щоб пустити татові кілька стріл очима.
а це просто для порівняння: Терезка цього серпня
і Терезка рівно рік тому
їздили в "Музей Води" і гуляли в Маріїнському парку. ще в червні мама купила Терезці бомбезну сукенку. добре, що вона залишиться на фотках, бо я від неї балдію собі таку хочу, а наступного літа ми вже в неї не вліземо
Любчик на цій знимці виглядає мені студентом якогось поважного університету :)
улюблене заняття - порпатися в землі
морячка і студент
якось я поїхала на базар, а там були такі айстри!!! не втрималася і купила букет в подарунок Даньові :) не купувати ж самій собі!
"пухнастики"
зустрілася з Мирославою, при нагоді зробила кілька знимок
потім до нас із Закарпаття приїхала Леся - подруга, з якою ми багато-багато років листувалися традиційною паперовою поштовою. в останній рік фб таки переміг.
вигулювали Лесю всією сім"єю, спочатку на Подолі
а наступного дня - у Вишгороді
поки ми їхали у Вишгород, Терезка заснула в машині, тож гуляти пішли тільки Леся, я і Любчик
знаю, що в епоху інстаграм уже нікого не здивуєш знимкою своїх ніг, але не можу не похвалитися своїми оранжевими оксфордами, купленими в Тернополі, але того дня вперше вигуляними :)
через кілька днів опісля до Києва почав з"їжджатися народ. і наша родина не виняток. приїхали на освячення Патріаршого собору. на жаль, Терезка на момент спільного знимкування вже відключилася, тож на історичному фото тільки її ноги, котрі звисають з возика.
одна з подарованих Даньові айстр прожила у вазі 20 днів
останніми днями Терезку поперло від читання. тягає книжки і просить читати їй. робить з того цілий ритуал
цього літа я закрила чимало своїх кулінарних гештальтів. і один із них - сьогодні. це горіховий торт зі сливками. носилася з наміром спекти його 5 років, але провтикувала пропускала сезон сливок. рецепт Юлії Висоцької. результат - дуже і дуже!
я не сумую за літом. рівно через 273 дні ми зустрінемося знову. (а ви зауважували, що осінь і зима мають по 91 і 90 днів відповідно, тоді як літо й весна - по 92? дрібниця, а мені таки приємно :))
а я повернулася в кімнату, сьорбнула м"ятного чаю і, на згадку про нього, вирішила написати про наш серпень.
1-го серпня у мого брата день народження. і річниця шлюбу батьків. ми завжди святкуємо цей день. так Бог дає, що досить часто нам вдається збиратися родиною. цього року збиралися теж. мама наготувала смаколиків. спекла торт "Спартак". а Терезка допомагала його перемащувати.
після повернення в Київ ми мали прекрасні 2 тижні тиші тут. вдома були тільки ми й Олег, у Даня ще тривала відпустка. це було таке світле буття разом, що виділити щось окремо важко. прості звичайні дні, наповнені по вінця теплом і внутрішнім затишком.
Терезка почала вимагати собі ложку. ну, і попри цікавість до тарілки з зупою, завжди знайдеться нагода, щоб пустити татові кілька стріл очима.
а це просто для порівняння: Терезка цього серпня
і Терезка рівно рік тому
їздили в "Музей Води" і гуляли в Маріїнському парку. ще в червні мама купила Терезці бомбезну сукенку. добре, що вона залишиться на фотках, бо я від неї балдію собі таку хочу, а наступного літа ми вже в неї не вліземо
Любчик на цій знимці виглядає мені студентом якогось поважного університету :)
улюблене заняття - порпатися в землі
морячка і студент
якось я поїхала на базар, а там були такі айстри!!! не втрималася і купила букет в подарунок Даньові :) не купувати ж самій собі!
"пухнастики"
зустрілася з Мирославою, при нагоді зробила кілька знимок
потім до нас із Закарпаття приїхала Леся - подруга, з якою ми багато-багато років листувалися традиційною паперовою поштовою. в останній рік фб таки переміг.
вигулювали Лесю всією сім"єю, спочатку на Подолі
а наступного дня - у Вишгороді
поки ми їхали у Вишгород, Терезка заснула в машині, тож гуляти пішли тільки Леся, я і Любчик
знаю, що в епоху інстаграм уже нікого не здивуєш знимкою своїх ніг, але не можу не похвалитися своїми оранжевими оксфордами, купленими в Тернополі, але того дня вперше вигуляними :)
через кілька днів опісля до Києва почав з"їжджатися народ. і наша родина не виняток. приїхали на освячення Патріаршого собору. на жаль, Терезка на момент спільного знимкування вже відключилася, тож на історичному фото тільки її ноги, котрі звисають з возика.
одна з подарованих Даньові айстр прожила у вазі 20 днів
останніми днями Терезку поперло від читання. тягає книжки і просить читати їй. робить з того цілий ритуал
цього літа я закрила чимало своїх кулінарних гештальтів. і один із них - сьогодні. це горіховий торт зі сливками. носилася з наміром спекти його 5 років, але провтикувала пропускала сезон сливок. рецепт Юлії Висоцької. результат - дуже і дуже!
я не сумую за літом. рівно через 273 дні ми зустрінемося знову. (а ви зауважували, що осінь і зима мають по 91 і 90 днів відповідно, тоді як літо й весна - по 92? дрібниця, а мені таки приємно :))