13 місяців
я рідко зупиняюся думками навколо захвату від того, як кльово мати донечку. і від тебе, моя Терезко, я й не сподівалася ніколи, що колись ти гарно митимеш підлогу - так, щоб обов"язково навіть навколо ніжок шафи, як моя мама мене вчила. чи правильно варити бараболю. чи прасувати чоловічі сорочки *комірець і рукави спочатку!". ти з нами вже 13 місяців, а насправді всі 22. і за цей час я дозволяла собі тільки купувати тобі милі сукеночки, які ти, на щастя!, даєш на себе одягти, та й прикраси на волосся, які ти ненавидиш, а я не наполягаю, аби ти їх носила. не думала я й про те, що якось повернуся втомлена з роботи, а вдома мене чекатиме готова вечеря, приготована тобою (в неповні 14 років) для всієї сім"ї. чи як зручно буде послати тебе в 3 різних магазини в пошуках сметани, замість ходити туди самій. зараз же не важко знайти сметану в першому ж найближчому магазині. я ще не встигла подумати як переживу твоє перше кохання.
але колись, коли ти станеш вишуканою й жіночною, я обов"язково розкажу тобі в сотий або двохсотий раз, незважаючи на твої протести й небажання згадувати, що в свої 13 місяців ти була не просто принцесою, а принцесою-воїном. що після одного поцілунку ти давала три ляпаси. і кумедно зчіплювала зуби, скачучи мені по животі, мов на бойовому коні. що улюбленими твоїми іграшками були братові машинки й м"ячі, а улюбленим заняттям - ходіння вгору-вниз по сходах. розкажу, як ти любила підмітати кухню й одного разу заснула в мами на руках, поки вона пилососила. як мило ти подавала свої босоніжки всім, хто збирався виходити з хати, ніби нагадуючи "не забудьте мене". як називала песиків "ав" і киць "мав", а тата - "мамою" (угу, і ти теж). я розкажу тобі все це, бо, зізнаюся, я вже думала, як ми вдвох будемо ходити в кіно, їсти морозиво й обговорювати все на світі :)
