чотири моменти одного дня
момент 1. повчальний.
сьогодні я стала ближчою до людей, які спалюють свої будинки, затоплюють сусідів і вмирають безглуздою смертю. все почалося з бажання зварити макарони, а перед тим попити чаю. коли баняк із водою був поставлений на газ, я ввімкнула холодну воду, переключила її на фільтр, поставила під тоненьку цівочку чайник і пішла до дітей. із блаженним переконанням, що я грію воду на макарони!!! на кухню я зайшла через добрі пів години. і ви здогадуєтеся, яку картину я там застала: озеро і запах газу.... ніби в тумані залізла у воду, перекрила кран, відкрила вікно. і вже тільки коли визбирувала ганчіркою ту воду в відро, до мене дійшло, що за холодильником на підлозі знаходиться продовжувач. увімкнений....
момент 2. творчий.
закінчила намисто, яке почала кілька днів тому й робила по трохи під час Терезчиного сну.
момент 3. антисоціальний.
вже мабуть вп"яте збираюся піти у вівторок на зустріч "Обнови". а приходить вівторок і я передумую. точно так само відбувається з усіма вилазками з хати без Даня чи хоча б одного з дітей. це лікується? після народження Любчика я з двох його місяців ганяла на пари в Томи Аквінського, здавала іспити, з 6 місяців ходила на "Обнову", їздила по магазинах, їздила на сповідь. до його року і 10 місяців я не залишала його довше ніж на 4 години, але в межах 4 годин лишала часто. відколи народилася Терезка я тільки раз була сама на Петрівці, двічі зустрічалася з подругами і кілька разів у Тернополі пробігалася по магазинах. і при тому всьому я зооовсім не можу сказати, ніби вдома я вию від нудьги і хочу в люди. я хочу в люди, але не сама. мені добре з Даньом і дітлахами, і вдома є купа цікавих занять. але ж є справи, які можу зробити тільки я і бажано, щоб дітей там не було (наприклад, полазити в пошуках подарунка для подруги)....
момент 4. колясочний.
сьогодні вперше вирішили вигуляти Терезу в колясці. була одна спроба в її 2 тижні, але закінчилася тим, що мама моя везла в колясці Любчика, а я несла Терезку на руках.
зараз така погода, коли ще не тепло, але вже не холодно. під слінгокурткою нам жарко. поверха в куртці моїй і комбезі Терезчиному троха напряжно. купувати демісезонну слінгокуртку мене душить жаба, бо скільки там тої весни... коротше, вирішили. витягли з балкона, розпакували Любчиків прогулянковий возик. і що вам сказати. я не знаю, як давати собі раду з цим девайсом. без Даня, наприклад. мені ліпше в слінг в комбезі й на куртку. бо різницю я відчула, ще тільки несучи Терезку в повному обмундируванні від дверей на вулицю. і то коляску ніс Даньо в одній руці, а другою тримав Любчика.
сьогодні я стала ближчою до людей, які спалюють свої будинки, затоплюють сусідів і вмирають безглуздою смертю. все почалося з бажання зварити макарони, а перед тим попити чаю. коли баняк із водою був поставлений на газ, я ввімкнула холодну воду, переключила її на фільтр, поставила під тоненьку цівочку чайник і пішла до дітей. із блаженним переконанням, що я грію воду на макарони!!! на кухню я зайшла через добрі пів години. і ви здогадуєтеся, яку картину я там застала: озеро і запах газу.... ніби в тумані залізла у воду, перекрила кран, відкрила вікно. і вже тільки коли визбирувала ганчіркою ту воду в відро, до мене дійшло, що за холодильником на підлозі знаходиться продовжувач. увімкнений....
момент 2. творчий.
закінчила намисто, яке почала кілька днів тому й робила по трохи під час Терезчиного сну.
момент 3. антисоціальний.
вже мабуть вп"яте збираюся піти у вівторок на зустріч "Обнови". а приходить вівторок і я передумую. точно так само відбувається з усіма вилазками з хати без Даня чи хоча б одного з дітей. це лікується? після народження Любчика я з двох його місяців ганяла на пари в Томи Аквінського, здавала іспити, з 6 місяців ходила на "Обнову", їздила по магазинах, їздила на сповідь. до його року і 10 місяців я не залишала його довше ніж на 4 години, але в межах 4 годин лишала часто. відколи народилася Терезка я тільки раз була сама на Петрівці, двічі зустрічалася з подругами і кілька разів у Тернополі пробігалася по магазинах. і при тому всьому я зооовсім не можу сказати, ніби вдома я вию від нудьги і хочу в люди. я хочу в люди, але не сама. мені добре з Даньом і дітлахами, і вдома є купа цікавих занять. але ж є справи, які можу зробити тільки я і бажано, щоб дітей там не було (наприклад, полазити в пошуках подарунка для подруги)....
момент 4. колясочний.
сьогодні вперше вирішили вигуляти Терезу в колясці. була одна спроба в її 2 тижні, але закінчилася тим, що мама моя везла в колясці Любчика, а я несла Терезку на руках.
зараз така погода, коли ще не тепло, але вже не холодно. під слінгокурткою нам жарко. поверха в куртці моїй і комбезі Терезчиному троха напряжно. купувати демісезонну слінгокуртку мене душить жаба, бо скільки там тої весни... коротше, вирішили. витягли з балкона, розпакували Любчиків прогулянковий возик. і що вам сказати. я не знаю, як давати собі раду з цим девайсом. без Даня, наприклад. мені ліпше в слінг в комбезі й на куртку. бо різницю я відчула, ще тільки несучи Терезку в повному обмундируванні від дверей на вулицю. і то коляску ніс Даньо в одній руці, а другою тримав Любчика.