Любчикові подобається помагати ліпити вареники. десь півроку тому ми купили йому маленьку качалку, і він із задоволенням тепер розкачує варениці. щойно дідо починає місити тісто (а тісто в нас завжди місить Данів тато), як кидає всі свої забави, просить дати йому качалку і чекає, коли можна буде приступити до роботи.
часом його вистачає на весь процес, часом - на пару варениць. але! в його віці мені було точно не до того.
до речі, розкачувати варениці - то в моїй родині завжди була моя частина в робленні вареників, котрі ми з мамою колись готували щонеділі. (якою ж банальною видавалася мені тоді ця страва! але 5 років у тітки змінили моє ставлення до вареників кардинально). ліпити я не любила, а мама справлялася з тим дуже швидко і вправно. яким же було моє здивування, коли Даньо в свій перший приїзд до моїх батьків, попросився помагати мамі ліпити вареники (до того я думала, що всі його пізнання в кулінарії зводяться тільки до смаженої бараболі). після того ґонор змусив мене теж навчитися ліпити.
нехай вас не дивує дивне світло на фото: то дууууже яскрава настольна лампа. Данів тато майже сліпий, і бачить трохи тільки при такому супер яскравому освітленні.
ну, і маленький
бонус - Терезка вже освоює вареничну справу з бабусею.