(no subject)
до першого січня так і не вдалося зібрати до купи підсумки року, написати про них, думала, ще є два тижні попереду - напишу до Старого Нового року. і от, 14-те, а в голові та сама каша. до того ще й настрій такий розхлябаний.
вчора ввечері повернулися в Київ. раніше думали вертатися 12-го, але з наближенням цього числа вже так не хотілося їхати з Тернополя, що відсунули від"їзд на 1 день. з огляду на погодні умови - добре зробили, кажуть тут в суботу тааааке робилося. вчора дорога теж була не ахті, проте Тернопільщина і Хмельниччина проводжали нас ясним небом, сонцем, густою памороззю на деревах і дуже красивим рідкісним атмосферним явищем - серпанком. та й траса більш менш розчищена там. от на Житомирщині було жорстко, точніше слизько. дуже слизько. дороги не чищені зовсім. до Житомира сніг відшліфований до стану ковзанки, за Житомиром - лід. щойно перетнули межу Київської області, дорога вже була нормальна.
всі свята мене не відпускає грз. як почалося отоді, 5-го січня, так і досі тримає. температури нема, зате є нежить, болюче горло, закладені вуха, а кілька днів тому додався ще і кашель.
вдома мене чекали 2 повідомлення з пошти про цінну бандероль. рідним моїм, які приходили з паспортом і повідомленням й пояснювали, що мене не буде 2 тижні, ці блюстітєлі правіл посилочку не віддали, але повторне повідомлення з вимогою забрати прислали :) от зараз змушу себе вийти з хати і піду заберу ту радість.
разом з повідомленнями знайшла ще 2 конверти з відкритками: від Оксанки skvorychok і Данки danka_v_dorozi. дівчатка, дуже дякую!
на цей рік хочеться сформувати для себе якісь чіткі завдання. але боюся, що всі вони залишаться на рівні декларацій. дуже хочу подружитися з фотошопом. хочеться більше фотографувати, вдосконалюватися в цьому. не втрачаю надії приборкати швейну машинку (в голові сидить: "от якби я вміла шити, я би таке виробляла, таааааакеееееее", хоча воно, звичайно, не факт). хочеться більше уваги приділяти дорогим мені людям, причому як тим, які дуже близько, так і тим, котрі далеко. дарувати всім подарунки. писати паперові листи.
вкотре переконуюся, що моя мова любові - це дії і вчинки. хоч стріляй, слова для мене не аргумент, і подарунки теж. тому хочу більше діяти, більше робити....
вчора ввечері повернулися в Київ. раніше думали вертатися 12-го, але з наближенням цього числа вже так не хотілося їхати з Тернополя, що відсунули від"їзд на 1 день. з огляду на погодні умови - добре зробили, кажуть тут в суботу тааааке робилося. вчора дорога теж була не ахті, проте Тернопільщина і Хмельниччина проводжали нас ясним небом, сонцем, густою памороззю на деревах і дуже красивим рідкісним атмосферним явищем - серпанком. та й траса більш менш розчищена там. от на Житомирщині було жорстко, точніше слизько. дуже слизько. дороги не чищені зовсім. до Житомира сніг відшліфований до стану ковзанки, за Житомиром - лід. щойно перетнули межу Київської області, дорога вже була нормальна.
всі свята мене не відпускає грз. як почалося отоді, 5-го січня, так і досі тримає. температури нема, зате є нежить, болюче горло, закладені вуха, а кілька днів тому додався ще і кашель.
вдома мене чекали 2 повідомлення з пошти про цінну бандероль. рідним моїм, які приходили з паспортом і повідомленням й пояснювали, що мене не буде 2 тижні, ці блюстітєлі правіл посилочку не віддали, але повторне повідомлення з вимогою забрати прислали :) от зараз змушу себе вийти з хати і піду заберу ту радість.
разом з повідомленнями знайшла ще 2 конверти з відкритками: від Оксанки skvorychok і Данки danka_v_dorozi. дівчатка, дуже дякую!
на цей рік хочеться сформувати для себе якісь чіткі завдання. але боюся, що всі вони залишаться на рівні декларацій. дуже хочу подружитися з фотошопом. хочеться більше фотографувати, вдосконалюватися в цьому. не втрачаю надії приборкати швейну машинку (в голові сидить: "от якби я вміла шити, я би таке виробляла, таааааакеееееее", хоча воно, звичайно, не факт). хочеться більше уваги приділяти дорогим мені людям, причому як тим, які дуже близько, так і тим, котрі далеко. дарувати всім подарунки. писати паперові листи.
вкотре переконуюся, що моя мова любові - це дії і вчинки. хоч стріляй, слова для мене не аргумент, і подарунки теж. тому хочу більше діяти, більше робити....