знову
багато про що хотілося би тут написати. але вистачає тільки на
всяке моє.
після гастролів у Даня був майже тиждень вихідних. і ці дні були прекрасні. з"їздили в Українку, де Оксанка springfrom і Леся chychatunka зробили нам абсолютно фантастичну фотосесію, перші знимки з якої можна подивитися тут. і все це супроводжувалося затишним спілкуванням, в якому я завжди як риба у воді. було дуже добре.
потім прекрасний родинний лінивий день в Білогородці. печена бараболя, тушений кролик, два пирога, гора печива, не один і не два літри чаю, і розмови-розмови-розмови... погуляти в лісі, щоправда, не вдалося - комарі зажирали... та й без того було дуже добре.
закінчили тиждень вихідних сімейним пікніком на Київському морі. от просто поїхали, купили кілограм м"ясця, замаринували і під вечір чкурнули у Вишгород. Терезці ця наша ідея не дуже подобалася, вона цілий вечір голосно обурювалася. але шашлик ми таки приготували і схряцали. було дуже добре.
наступного дня мені привезли зимову слінгокуртку з магічною, як на мене, назвою "кольорова скандинавія". в дійсності вона виявилася ще красивішою, ніж на картинці. і дуже теплою. і дуже зручною. так що зими я не боюся! і це дуже добре!
Аня rozmaita приходила в гості. і це було дуже добре!
приготувала 5 літрів домашнього кетчупу. сподіваюся, відкривати його взимку буде добре :)))
в неділю Соломія з Романом приїхали до нас. разом ми поїхали гуляти до Дніпра. де колись був дикий берег, тепер котеджний комплекс "чорнобилець", а хатки там такі... ну як чорнобильські гриби ))) гуляли ми там, між тими "хатками" вздовж берега. Уляна зітхнула: і чого в когось є все, а в інших нічого. це було сказано без нотки заздрощів чи докору. просто з відтінком суму... я сама не раз задумувалася над цим, природно. але от останнім часом почало з"являтися переконання, що все так, як і має бути. присипляла сьогодні Любчика, гладила його по голові, прочісувала пальцями його золотисте волосся, співала колискову, і думала: ми маємо дуже-дуже багато. з Любчиком, Терезкою, Даньом, нашими рідними, друзями я не почуваюся бідною. а решта в свій час обов"язково прийде - все-все, що нам дійсно потрібне. не те щоби впаде з неба, але Бог поведе і подбає. я це відчуваю. дуже хочеться вхопитися за це відчуття і зупинитися в ньому... це буде дуже добре.
всяке моє.
після гастролів у Даня був майже тиждень вихідних. і ці дні були прекрасні. з"їздили в Українку, де Оксанка springfrom і Леся chychatunka зробили нам абсолютно фантастичну фотосесію, перші знимки з якої можна подивитися тут. і все це супроводжувалося затишним спілкуванням, в якому я завжди як риба у воді. було дуже добре.
потім прекрасний родинний лінивий день в Білогородці. печена бараболя, тушений кролик, два пирога, гора печива, не один і не два літри чаю, і розмови-розмови-розмови... погуляти в лісі, щоправда, не вдалося - комарі зажирали... та й без того було дуже добре.
закінчили тиждень вихідних сімейним пікніком на Київському морі. от просто поїхали, купили кілограм м"ясця, замаринували і під вечір чкурнули у Вишгород. Терезці ця наша ідея не дуже подобалася, вона цілий вечір голосно обурювалася. але шашлик ми таки приготували і схряцали. було дуже добре.
наступного дня мені привезли зимову слінгокуртку з магічною, як на мене, назвою "кольорова скандинавія". в дійсності вона виявилася ще красивішою, ніж на картинці. і дуже теплою. і дуже зручною. так що зими я не боюся! і це дуже добре!
Аня rozmaita приходила в гості. і це було дуже добре!
приготувала 5 літрів домашнього кетчупу. сподіваюся, відкривати його взимку буде добре :)))
в неділю Соломія з Романом приїхали до нас. разом ми поїхали гуляти до Дніпра. де колись був дикий берег, тепер котеджний комплекс "чорнобилець", а хатки там такі... ну як чорнобильські гриби ))) гуляли ми там, між тими "хатками" вздовж берега. Уляна зітхнула: і чого в когось є все, а в інших нічого. це було сказано без нотки заздрощів чи докору. просто з відтінком суму... я сама не раз задумувалася над цим, природно. але от останнім часом почало з"являтися переконання, що все так, як і має бути. присипляла сьогодні Любчика, гладила його по голові, прочісувала пальцями його золотисте волосся, співала колискову, і думала: ми маємо дуже-дуже багато. з Любчиком, Терезкою, Даньом, нашими рідними, друзями я не почуваюся бідною. а решта в свій час обов"язково прийде - все-все, що нам дійсно потрібне. не те щоби впаде з неба, але Бог поведе і подбає. я це відчуваю. дуже хочеться вхопитися за це відчуття і зупинитися в ньому... це буде дуже добре.