просто передсонне
бувають миті, коли здається, що світ сходить на пси. стає страшно. тому не люблю дивитися новини на українських телеканалах - після них якась суцільна безнадія. ніби підлога під ногами починає хитатися і хочеться вхопитися за щось, що допоможе втриматися, не впасти. в такі моменти я собі думаю: Бог подбає про те, що не залежить від мене... але крім такої медитації є щось... еемм... словом, те, що змушує вірити і знати: насправді Бог уже подбав.
банальна фраза, яку ми часто повторюємо людям у їхніх труднощах "все буде добре", в дійсності не така вже й банальна. вона має сенс. бо в цьому шаленому ритмі світ ще може зупинитися, затамувавши подих, і дивитися сюреалістичне відкриття Олімпійських ігор, бо той таки Олімпійський вогонь знову загорається; бо, незважаючи на смог, Різдвяна зірка показує шлях усім, хто шукає; бо є люди, які готові не заради вигоди допомагати потребуючим, провідувати в"язнів і хворих, віддати таку потрібну самому сотню на лікування незнайомій дитині, про котру почули по радіо і не боятися, що їх ошукають. бо є люди, які годують тваринок у своєму дворі. бо є гроза і веселка. бо сніг рипить під ногами. бо діти усміхаються і граються, і їм байдуже в скількох квадратних метрах вони живуть. бо є кого обійняти. і є ті, хто обіймуть. назавжди запам"ятала слова блаженнішого Любомира Гузара про те, що добра в цьому світі більше; просто зло помітніше, бо воно неприродне...
отже, все буде добре! а ця осінь нехай буде золотою і оксамитовою :)
банальна фраза, яку ми часто повторюємо людям у їхніх труднощах "все буде добре", в дійсності не така вже й банальна. вона має сенс. бо в цьому шаленому ритмі світ ще може зупинитися, затамувавши подих, і дивитися сюреалістичне відкриття Олімпійських ігор, бо той таки Олімпійський вогонь знову загорається; бо, незважаючи на смог, Різдвяна зірка показує шлях усім, хто шукає; бо є люди, які готові не заради вигоди допомагати потребуючим, провідувати в"язнів і хворих, віддати таку потрібну самому сотню на лікування незнайомій дитині, про котру почули по радіо і не боятися, що їх ошукають. бо є люди, які годують тваринок у своєму дворі. бо є гроза і веселка. бо сніг рипить під ногами. бо діти усміхаються і граються, і їм байдуже в скількох квадратних метрах вони живуть. бо є кого обійняти. і є ті, хто обіймуть. назавжди запам"ятала слова блаженнішого Любомира Гузара про те, що добра в цьому світі більше; просто зло помітніше, бо воно неприродне...
отже, все буде добре! а ця осінь нехай буде золотою і оксамитовою :)