(no subject)
якось багато років тому, прийшовши до церкви, я вкотре сокрушалася з приводу своєї самотності. і поміж тим погляд мій впав на дуже симпатичного хлопця. просто таки втілення моїх дєвічіх грьоз. "о, Господи, ось стоїть такий гарний хлопець, чому би Тобі не зробити так, щоб ми почали зустрічатися. якби Ти дав мені такого чоловіка, я була би на вершині щастя". треба сказати, хлопця того я зовсім не знала, тільки часто бачила в храмі, він дуже елегантно одягався, стримано поводився, ну, а додумати решту вже не складало для мене труднощів )))) я молилася про це настільки гаряче, наскільки й твердо вірила, що такі хлопці на таких дівчат, як я, не звертають найменшої уваги. словом, я знала: це НЕРЕАЛЬНО!
яким було моє здивування, коли одного зимового післяобіддя я поверталася від подруги з Теремків у холоднющому і деренчливому тролейбусі, від чого я впала майже в транс, а на зупинці біля бібліотеки Вернадського на вільне сидіння біля мене сідає оцей молодик!!! і не просто сідає! а вітається, каже, що часто бачить мене в церкві, а ото побачив у тролейбусі і вирішив познайомитися ))) щастю моєму не було меж, всередині я вся підстрибувала і пищала від дикого восторга! за секунду в моїй голові виникла велична подячна ода Богові за почуті молитви! уявляю, як Господь, потішався в той момент, дивлячись на мене. не встигли ми доїхати до Либідської (а хто не знає, це тривало від сили 10 хвилин), як я вже знала всю бурхливу історію його освітніх потуг і плани на подальшу боротьбу з несправедливістю та тупістю в нашій державі. і молилася я тоді тіки про одне: Господи, нехай він не йде на метро!!! але він так втішився, коли дізнався, що я в метро, і добре, що сказав, що йому до Майдану, бо вже на Льва Толстого я змилася на іншу гілку :) витримати його тарабанину про себе красівого, вумного і справедливого від Либідської до Льва Толстого було не просто. але щойно я з ним розпрощалася, як в прямому сенсі слова ПОБІГЛА чимшвидше на Палац спорту через перехід )))) на небі напевно всі святі реготали від цієї сцени, тримаючись за животи!
після того випадку, котрий я згадую зі сміхом, я була обачніша зі своїми молитвами. і більше не була така впевнена, шо отой чи отой хлопець, якого я зовсім не знаю, мені на сто відсотків підходить. і Бог по-своєму відповів на це, подарувавши мені чоловіка, про котрого я довгий час думала, що він на 100 % мені не підходить ))) та вже після нашого знайомства і першої розмови я тільки переконалася, що нічого я не розумію в чоловіках.
сьогодні мій коханий чоловік святкує свій день народження. а то для мене найбільше свято, найкращий день у році! знаю точно, що ні з ким і ніколи не була би щасливішою, ніж є зараз і тут з Данилом.
яким було моє здивування, коли одного зимового післяобіддя я поверталася від подруги з Теремків у холоднющому і деренчливому тролейбусі, від чого я впала майже в транс, а на зупинці біля бібліотеки Вернадського на вільне сидіння біля мене сідає оцей молодик!!! і не просто сідає! а вітається, каже, що часто бачить мене в церкві, а ото побачив у тролейбусі і вирішив познайомитися ))) щастю моєму не було меж, всередині я вся підстрибувала і пищала від дикого восторга! за секунду в моїй голові виникла велична подячна ода Богові за почуті молитви! уявляю, як Господь, потішався в той момент, дивлячись на мене. не встигли ми доїхати до Либідської (а хто не знає, це тривало від сили 10 хвилин), як я вже знала всю бурхливу історію його освітніх потуг і плани на подальшу боротьбу з несправедливістю та тупістю в нашій державі. і молилася я тоді тіки про одне: Господи, нехай він не йде на метро!!! але він так втішився, коли дізнався, що я в метро, і добре, що сказав, що йому до Майдану, бо вже на Льва Толстого я змилася на іншу гілку :) витримати його тарабанину про себе красівого, вумного і справедливого від Либідської до Льва Толстого було не просто. але щойно я з ним розпрощалася, як в прямому сенсі слова ПОБІГЛА чимшвидше на Палац спорту через перехід )))) на небі напевно всі святі реготали від цієї сцени, тримаючись за животи!
після того випадку, котрий я згадую зі сміхом, я була обачніша зі своїми молитвами. і більше не була така впевнена, шо отой чи отой хлопець, якого я зовсім не знаю, мені на сто відсотків підходить. і Бог по-своєму відповів на це, подарувавши мені чоловіка, про котрого я довгий час думала, що він на 100 % мені не підходить ))) та вже після нашого знайомства і першої розмови я тільки переконалася, що нічого я не розумію в чоловіках.
сьогодні мій коханий чоловік святкує свій день народження. а то для мене найбільше свято, найкращий день у році! знаю точно, що ні з ким і ніколи не була би щасливішою, ніж є зараз і тут з Данилом.