Байдуже що, важливо як!
Кінець 80-х. Стою в черзі за хлібом. Тоді черги були нормальним явищем, в черзі в основному бабульки. Без черги до каси підходить сусід, років 17-18, і просить в продавця-сусідки пару буханок хліба. Бабульки наче тільки й чекали цього атракціону - дружно накинулись сваритися: "Бач який безсовісний. Ми старі, немощні, ми війну пережили, країну відбудовували, а воно без черги лізе..."
Сусід відповів з посмішкою: "Чого ви сваритесь? Куди ви поспішаєте? Не все одно де ляси точити, чи на лавці, чи в черзі? А мені молодому ще треба успіти дома переробити все що батьки наказали, а потім якусь дівчину за груди потримати..."
І наче послав на хутір метелики ловити, але ж як красиво.
Сусід відповів з посмішкою: "Чого ви сваритесь? Куди ви поспішаєте? Не все одно де ляси точити, чи на лавці, чи в черзі? А мені молодому ще треба успіти дома переробити все що батьки наказали, а потім якусь дівчину за груди потримати..."
І наче послав на хутір метелики ловити, але ж як красиво.