(no subject)
Click to viewБіль заповзає в душу темним змієм
я з ним зміритися мушу та не вмію
як забути очі що пронизують мене
і стан дівочий наче диво неземне
її краса у мить затьмарює думки
я б все віддав щоб доторкнутись до руки
так! я б все віддав щоб цілувати ті вуста
але приреченням моїм є самота
чи вартий хтось її любити взагалі
о Есмеральдо, ти найкраща на землі
Біль застилає небо пеленою
і закриває всесвіт мій стіною
мрій ріка несе мене в країну небуття
яким нестриманим буває почуття
о небеса, у чому дух мій завинив
циганки образ все єстство заполонивь
так оця краса наче квітів аромат
я став рабом її спокусливих принад
а тіло - одержиме пристрастю - горить
о Есмеральдо, чи мій бог цей гріх простить
Біль мов ножем думки про щастя крає
і знову серце в грудях завмирає
як почую кроки майже невагомі я
і наче грім у скронях прозвучить ім'я
у всіх жінках на світі бачу я одну
та одягає страх сорочку крижану
ні цю згубну мрію я нікому не віддам
і височіє наді мною Нотр Дамм
пробач, що не дотримав слова, Флер де Ліс
для Есмеральди я букет лілей приніс
у всіх жінках на світі бачу я одну
І як мені забути вроду неземну
ні цю згубну мрію я нікому не віддам
і височіє наді мною Нотр Дамм
вона танцює мов метелик у садах
а я повторюю ім'я Есмеральда