Січень без свят (Сестри Тельнюк - Жінка з цитринами)
Западали шибки у мовчання і морок.
Ну кого під цю пору
Замислений сніг перестріне?..
Жінка мила під краном місяці і цитрини,
І сопів їй у спину чайник самітний і хворий.
Перебирала цитрини - обережно, мов спомини.
Стугоніла плита голубими суцвіттями газу,
І горіло варення, розлите в співучі вази,
Сонцем пряним липневим,
Що в тілі щемить так оскомно.
Десь горталися вікна і двері, мов книги,
А тут розпеклася до білого спіраль тишини в'юнка.
Намалюйте по пам'яті, намалюйте січневим снігом
Обличчя жінки, яка не чекає дзвінка...
Яка не чекає дзвінка...
І озвучте годинником, що невпинно хвилини губить,
Ці надламані в сутінь очі, німі і безвиразні,
Ці надламані в перснях руки,
В перснях, немов у виразках,
Що об них так легко поранити губи.
Цей перебіг усмішок - мимобіжних, рваних, косих,
Настороженість рухів - повільних, зачаєних...
І цитрина до чаю, і трошки одчаю -
Ну а так, поза тим, - то усе, як в усіх, як в усіх...
Вечоріли шибки, осяйні і печальні,
Ну кого під цю пору
Замислений сніг перестріне?
Жінка миє під краном місяці і цитрини,
І говорить їй в спину чайник,
Шепоче їй в спину чайник...
Шепоче їй в спину чайник...
Чайник...
Оксана Забужко
Чудова пісня, як на мене. Дивно, але в мене немає красивого фото чайника чи чашки чаю, тому буде просто зима
