Віршина

[oeri]

Таке щось. Надихнуло.


Опалений

Торішня трава горить синім полум'ям,
і комашня мре, не досягнувши вогнища,
яке хтось би вважав ритуальним.
А я рада тебе бачити там, на іншному кінці
нашого палаючого поля, рада бачити,
крізь вогонь закінченого,
крізь вогонь цілого,
здається крізь вогонь,
на крок вищого
від землі.
Трава горить, вигинаючи силуети,
викручуючи суглобини тугі,
до тліна вигорить, до землі припаде,
і попелом в обличчя здійметься нам,
як пилком здіймалася і бджолами торік.
І скроні замащу ним, як ти мастив
перед поверненням.
Я рада тебе бачити цілого,
крізь вогонь здорового,
крізь вогонь радісного,
того, що крізь вогонь повернувся,
коли вже говорила про тебе
похилено,
та просила тебе
безвірно,
і всіх хлопчиків називала
твоїм іменем.
І мовчиш нині без жодного символа,
сипле пісок із очей на полум'я -
не гаси трави,
не плач сухим за мене -
я рада тебе бачити.