Традиции в Майкрософте: пикники
Вчора були в національному парку гори Рейнер, а сьодні - пікнік і їдемо кудись на схід.
Пікніки - щорічне явище, яке твориться силами адміністрації для працівників і їх рідних. Усе дуже серйозно, все зхвачено і продумано. І ми мали нагоду випробувати до яких висот організації таких заходів досягли в МС.
По перше шокують самі цифри - це я про працівників, тому пікнік проводиться у три заходи, тобто у три дні для кожної третини. Бо за установленими правилами кожен має право запросити з собою одну дорослу людину і дітей (мабуть це має бути пов"язано з певним віком), тому є певний дефіцит у самотніх людях, на кого можна записати рідних, якщо не втискуєшся у встановлений ліміт. Жартую, та скоріш воно так і є.
Ми попали у першу третину, де очікувалося більше всього слав"яномовних. Забіжу на перед, за цілий день тільки один раз випадково долинула російська мова, не враховуючи, шо ми натрапили на одну нашу знайому по українській спілці. Та ми й взагалі не переймалися пошуками "наших". Ми їхали блукати і розважатися, а не товктися з новими знайомими. Так воно й вийшло. Загалом я й не помітила зграй, які б засідали десь за нашинськими звичаями. Народ курсірував поміж атракціонів, палаток з хавкою, всякими заходами і так до самого кінця.
А були ми на якійсь фермі. Звучить дивно, а виглядає ще більш дивно. Бо це була сама звичайна галявина в декілька десятків гектарів у підніжжя гори. Довго шукала по карті шо то могла бути за гора - може Гранітна гора - не знаю напевно, та виїзжали ми з Редмонту в сторону Сноквілмі. Ну виглядала досить масивно. Так от, усе це огорожено, підстрижено і обладнано для корпоративних пікніків. Декілька зелених дерев наче острови одразу ж були застосовані в якості наметів. Я вже не кажу про кругом розташовані звичайні зонти - люди кидали свої речи (тіпа,ми забили - це наше) і ті так і стояли самотньо, бо чого його ото під зонтом сидіти?!
Амфітеатр, мотовистава, волейбольні поля, баскетбольні и навідь одна корзина для м"ячика здається метрового якщо не більше діаметру, екскурсії на тракторі не-знаю-куди, велосипедні прогулянки в іншому напрямку, скелі для клаймінгу, розпродаж всякого цікавого мотлоху, презентація машин наступного року за знижками для МС, а ще був атракціон з родео і до нього цілий день не вибувала черга, та Саню мені так і не вдалося посадити на бичка... А ще були цілі юрби народу, які вирішували якісь пазли і шукали рішення в різних ділянках поляни. А ще мільні пузирі.
На виході з автобусу-коннектора водій в шутку попереджав, шоб не їлі дуже забагато. Воно й зрозуміло, бо по-перше бери-не-хочу і все вже оплачено компаниїю. А вибір був не хилий: від американських реберць з качанами до тайської кухні. Ми хотіли не об"їдатися, але й хотілося все перепробувати. І навідь після всього я не встояла перед американським пирогом з кремом. Супер. А от з лососем копченим було не дуже все гаразд, хоча він добре йшов до пива.
Калорії треба було кудись дівати, тому ми майже не присідали, а досліджували долину і пеклися на сонці.
Ось. Вийшло так, шо ці вихідні відбулися досить насиченими на подорожі з таким собі горним акцентом. І не відбулося без чергового неправильного засмагнення - в мене плечі, в Саньки - носа!
Пікніки - щорічне явище, яке твориться силами адміністрації для працівників і їх рідних. Усе дуже серйозно, все зхвачено і продумано. І ми мали нагоду випробувати до яких висот організації таких заходів досягли в МС.
По перше шокують самі цифри - це я про працівників, тому пікнік проводиться у три заходи, тобто у три дні для кожної третини. Бо за установленими правилами кожен має право запросити з собою одну дорослу людину і дітей (мабуть це має бути пов"язано з певним віком), тому є певний дефіцит у самотніх людях, на кого можна записати рідних, якщо не втискуєшся у встановлений ліміт. Жартую, та скоріш воно так і є.
Ми попали у першу третину, де очікувалося більше всього слав"яномовних. Забіжу на перед, за цілий день тільки один раз випадково долинула російська мова, не враховуючи, шо ми натрапили на одну нашу знайому по українській спілці. Та ми й взагалі не переймалися пошуками "наших". Ми їхали блукати і розважатися, а не товктися з новими знайомими. Так воно й вийшло. Загалом я й не помітила зграй, які б засідали десь за нашинськими звичаями. Народ курсірував поміж атракціонів, палаток з хавкою, всякими заходами і так до самого кінця.
А були ми на якійсь фермі. Звучить дивно, а виглядає ще більш дивно. Бо це була сама звичайна галявина в декілька десятків гектарів у підніжжя гори. Довго шукала по карті шо то могла бути за гора - може Гранітна гора - не знаю напевно, та виїзжали ми з Редмонту в сторону Сноквілмі. Ну виглядала досить масивно. Так от, усе це огорожено, підстрижено і обладнано для корпоративних пікніків. Декілька зелених дерев наче острови одразу ж були застосовані в якості наметів. Я вже не кажу про кругом розташовані звичайні зонти - люди кидали свої речи (тіпа,ми забили - це наше) і ті так і стояли самотньо, бо чого його ото під зонтом сидіти?!
Амфітеатр, мотовистава, волейбольні поля, баскетбольні и навідь одна корзина для м"ячика здається метрового якщо не більше діаметру, екскурсії на тракторі не-знаю-куди, велосипедні прогулянки в іншому напрямку, скелі для клаймінгу, розпродаж всякого цікавого мотлоху, презентація машин наступного року за знижками для МС, а ще був атракціон з родео і до нього цілий день не вибувала черга, та Саню мені так і не вдалося посадити на бичка... А ще були цілі юрби народу, які вирішували якісь пазли і шукали рішення в різних ділянках поляни. А ще мільні пузирі.
На виході з автобусу-коннектора водій в шутку попереджав, шоб не їлі дуже забагато. Воно й зрозуміло, бо по-перше бери-не-хочу і все вже оплачено компаниїю. А вибір був не хилий: від американських реберць з качанами до тайської кухні. Ми хотіли не об"їдатися, але й хотілося все перепробувати. І навідь після всього я не встояла перед американським пирогом з кремом. Супер. А от з лососем копченим було не дуже все гаразд, хоча він добре йшов до пива.
Калорії треба було кудись дівати, тому ми майже не присідали, а досліджували долину і пеклися на сонці.
Ось. Вийшло так, шо ці вихідні відбулися досить насиченими на подорожі з таким собі горним акцентом. І не відбулося без чергового неправильного засмагнення - в мене плечі, в Саньки - носа!