Тепер в нашій сім"ї на кожного приходиться по чотирі колеса і по півтори транспортного засобу!
Так! Ми нарешті купили собі по вєліку. І навіть не в першому магазині, куди ми заглянули. Просто важко було визначитися, шо саме ми хочемо і шо треба шукати. Тим паче на шо саме треба звертать увагу. Та всеж ми це зробили.
:D!!!!
Дуже дзянькуємо нашому Вовчику за поради. Сподіваємося наш вибір ти не дуже розкритикуєшь. Сібки тобі! Хотіли тебе ще раз потурбувати вже під самий час купівлі, та ви вже були недосяжні в своїх горах.
Очі розбігалися. Це точно! Ще й в день розпродажу!!
Тож шо за коней ми купили? Дивилися ми байки для міста - шоб і легкий-швидкий був і витривалий до всяких доріг.
В мене канадець Norco зі срібною рамою, з рулем звичайної дорожньої форми і звичайним жіночим сідалом, але якоїсь навороченої форми - дуже зручно, Хоч розміри сідала трохи короблять коли паркуєшься серед вузеньких сідалець чужих великів. Не знаю та все ж, от Санька з непривички після першого заїзду довго вздихав з приводу п"ятої точки, а мені аж нічого. І я ще з початку переймалася формою руля - хотілося як на батьківському рогатику, та нічо, ще встигнемо. Власне багато тут ганяють саме на спортивних та ми поки що не стільки ганять збираємося, так - роздивляємося і просто майдруємо. До того ж переключати зірочки хоч і не складно, та складно призвичаїтися вчасно їх перемикати - кароче треба їздити і їздити. А відчуття коли їдеш таке, наче у мого байка енерція накопичується, хоч і розганяється не так вже й ленко (може то я ще з зірочками чудю?!), та потім коли приходиться гальмувати - ну наче кіль піді мною!
Санькін байк трохи легщий за мого. Кажись американець Scott. Увесь чорний. Санька як настроїв під себе сідало, так і не дав ні разу на його байку покататися. Хоча ще в магазині ми опробували одразу на двох Norco, а потім пересіли на два Scott. Чи навпаки? Та пам"ятаю, шо на Scott шось мені не прийшлося. Я взагалі завжди тільки емоціями керуюся. Майже завжди спрацьовує. Хоча треба віддати довжне продавцю. Лорейн дійсно вміє робити свою справу.
Купили байки, купили установку на машину для їх транспортування, ну і звісно обмундирування. Вийшло трошки більше ніж планувалося правда, та все добре.Ми в той же день і відправилися в мандри. З назвички - всеж таки давно вже педалі ми не крутили, на другий день відчула прес. Дивно, тому шо це після пробіжок і майже щоденних запливів. Мабуть якісь мишиці всеж не нагружала. Ну а Санча піряє. Довольний як слон!
Це сама крайня точка Самамішевського парку, яку ми дісталися на байках. На справді парк їде вздовж усієї річки, що впадає в озеро Вашингтон. А сам велисопедний шлях їде навколо озера і вертається в Беллевью через Мерсер Айсленд. Ну це нам, шоб потім на байк і дивитися не кортіло. Хоча кажуть, шо на справді не так все й страшно. Власно це вже буде не прогулянка перед вечерею. Тай будуть місця, де можна буде зупинитися відпочити.
Ну поки що ми в захваті - на фотках Водобуд, правда? З Краснокутським лісом і таки навіює настрій жовторічанських дач! Тільки далеко.... і трошки не таке.
А далі підуть пташки, яких завались на цій маленькій річечці - качки, нирки, чаплі - особливо зараз, коли все повилуплювалося і багато хто вже майже як їх батьки. Просто табунами виходять на поля пастися гуси. Гуси є гуси - прикольно, коли після них увесь асфальт ну того....
От поки що і все ;))
:D!!!!
Дуже дзянькуємо нашому Вовчику за поради. Сподіваємося наш вибір ти не дуже розкритикуєшь. Сібки тобі! Хотіли тебе ще раз потурбувати вже під самий час купівлі, та ви вже були недосяжні в своїх горах.
Очі розбігалися. Це точно! Ще й в день розпродажу!!
Тож шо за коней ми купили? Дивилися ми байки для міста - шоб і легкий-швидкий був і витривалий до всяких доріг.
В мене канадець Norco зі срібною рамою, з рулем звичайної дорожньої форми і звичайним жіночим сідалом, але якоїсь навороченої форми - дуже зручно, Хоч розміри сідала трохи короблять коли паркуєшься серед вузеньких сідалець чужих великів. Не знаю та все ж, от Санька з непривички після першого заїзду довго вздихав з приводу п"ятої точки, а мені аж нічого. І я ще з початку переймалася формою руля - хотілося як на батьківському рогатику, та нічо, ще встигнемо. Власне багато тут ганяють саме на спортивних та ми поки що не стільки ганять збираємося, так - роздивляємося і просто майдруємо. До того ж переключати зірочки хоч і не складно, та складно призвичаїтися вчасно їх перемикати - кароче треба їздити і їздити. А відчуття коли їдеш таке, наче у мого байка енерція накопичується, хоч і розганяється не так вже й ленко (може то я ще з зірочками чудю?!), та потім коли приходиться гальмувати - ну наче кіль піді мною!
Санькін байк трохи легщий за мого. Кажись американець Scott. Увесь чорний. Санька як настроїв під себе сідало, так і не дав ні разу на його байку покататися. Хоча ще в магазині ми опробували одразу на двох Norco, а потім пересіли на два Scott. Чи навпаки? Та пам"ятаю, шо на Scott шось мені не прийшлося. Я взагалі завжди тільки емоціями керуюся. Майже завжди спрацьовує. Хоча треба віддати довжне продавцю. Лорейн дійсно вміє робити свою справу.
Купили байки, купили установку на машину для їх транспортування, ну і звісно обмундирування. Вийшло трошки більше ніж планувалося правда, та все добре.Ми в той же день і відправилися в мандри. З назвички - всеж таки давно вже педалі ми не крутили, на другий день відчула прес. Дивно, тому шо це після пробіжок і майже щоденних запливів. Мабуть якісь мишиці всеж не нагружала. Ну а Санча піряє. Довольний як слон!
Це сама крайня точка Самамішевського парку, яку ми дісталися на байках. На справді парк їде вздовж усієї річки, що впадає в озеро Вашингтон. А сам велисопедний шлях їде навколо озера і вертається в Беллевью через Мерсер Айсленд. Ну це нам, шоб потім на байк і дивитися не кортіло. Хоча кажуть, шо на справді не так все й страшно. Власно це вже буде не прогулянка перед вечерею. Тай будуть місця, де можна буде зупинитися відпочити.
Ну поки що ми в захваті - на фотках Водобуд, правда? З Краснокутським лісом і таки навіює настрій жовторічанських дач! Тільки далеко.... і трошки не таке.
А далі підуть пташки, яких завались на цій маленькій річечці - качки, нирки, чаплі - особливо зараз, коли все повилуплювалося і багато хто вже майже як їх батьки. Просто табунами виходять на поля пастися гуси. Гуси є гуси - прикольно, коли після них увесь асфальт ну того....
От поки що і все ;))